ГоловнаБлогиВадим Кодачигов: "Як перестати сподіватися на отримання летальної зброї від США і почати розвивати власний ОПК?"
07 липня 2017

Вадим Кодачигов: "Як перестати сподіватися на отримання летальної зброї від США і почати розвивати власний ОПК?"

556В Україні американський протитанковий комплекс Javelin прийнято вважати своєрідним символом "зброї відплати" проти Російської Федерації. У багатьох навіть склалася думка, що без Джавелінів перемогти в цій війні у нас ніяк не вийде.

            Після недавнього, досить успішного й обнадійливого візиту президента України Петра Порошенка до США, розмови про військову допомогу від західних партнерів зазвучали з новою силою. Під час візиту представники в США підтвердили, що конгрес підтримав виділення Україні декількох сотень мільйонів доларів військової допомоги і зброї летальної дії.

ЧИТАЙТЕ:  Генерал-полковник Тімоті Еванс: "Щоб отримати летальні озброєння, Україна має довести свою надійність"

            Ці рішення важливі для України і посилять позиції наших військових на Донбасі. Але коли вони будуть введені в дію, поки неясно. Україна чекає цю допомогу вже четвертий рік. Можливо, нашому керівництву варто розглянути і паралельний варіант вирішення проблеми? Чому за підсумками трьох років війни у нас більше надій на зовнішню підтримку, ніж на власний оборонно-промисловий комплекс(ОПК)?

            За час проведення реформ український ОПК, який відповідає за те, чим воюють українські військові, виявився найменш податливим до змін. Причини: бюрократія, зарегульованість, засекречені контракти, радянські норми військового приймання.

            При цьому, розвиток оборонної промисловості не особливо відрізняється від розвитку інших галузей економіки. За винятком окремо взятих обмежень: монопольного права держави на контроль за постачаннями військової продукції і дуже вузького кола покупців, у яких є виняткове право на закупівлю зброї.

            Для будь-якої продукції основними характеристиками, що визначають рентабельність її виробництва, являються попит і наявність ринків збуту. За першою характеристикою можна з упевненістю стверджувати, що військова техніка, вироблена в Україні, залишається конкурентною на міжнародному ринку. Особливо з урахуванням того, що наше озброєння створюється не за допомогою аналітики в лабораторіях, а на основі досвіду, отриманого в реальних бойових умовах.

ЧИТАЙТЕ:  Роман Романов: "Летальної зброї нам не дала жодна країна світу. Ми її зробили або модернізували самі"

            З ринками збуту у нас теж все не так погано. З одного боку, отримати фінансування усередині країни зараз практично неможливо, тому що незважаючи на щорічне збільшення оборонного бюджету, ці суми залишаються незначними. Приміром, в 2017 році на закупівлю і розробку нової зброї виділено біля $300 млн. В конкретних цифрах це всього десяток винищувачів або декілька десятків танків.

            Проте при цьому, наповнення нашого внутрішнього оборонного бюджету безпосередньо залежить від успіхів вітчизняних виробників на зовнішньому ринку, на якому у нас є величезні можливості. Світовий ринок озброєння щорічно росте на 8-12% і наближається до відмітки в $700 млрд. Українська військова продукція може стати основним конкурентом для другого по об'ємах експортера озброєння у світі - Російській Федерації. Пояснення просте : у нас однакові школи розробок, виробництва і експлуатації військової продукції, коріння яких йдуть з СРСР.

            Використовуючи кооперацію з європейськими і американськими компаніями, Україна може почати робити не лише недорогу, але і досить затребувану техніку для країн - партнерів НАТО. Ринок, який на цьому етапі може зайняти Українська оборонка, потіснивши росіян, за нашими приблизними підрахунками, складає близько 6 млрд доларів, частину з яких отримають наші партнери, що робить співпрацю з Україною не "давальницькою" а взаємовигідною.

ЧИТАЙТЕ:  Як міжнародна допомога посилила обороноздатність України: "Від пайків до технологій"

            Тим більше що без участі Українських заводів і конструкторських бюро, ніша, що зайнята Росією на зовнішньому ринку зброї, залишається недоступною як для Американців, так і для Європейців унаслідок банальної дорожнечі їх техніки.

            Це ж торкається і модернізації техніки країн колишнього Варшавського договору, на озброєнні яких досі перебуває радянська продукція. Об'єм цього ринку складає біля $10 млрд. і основним партнером в реалізації цього проекту так само повинна стати Україна, як один з основних розробників "воєнки", що вироблялася в СРСР і що має усю необхідну ремонтну базу, фахівців і документацію.

            Перспективи розвитку нових можливостей в партнерських стосунках із США і країнами НАТО, я озвучив ще у березні, на конференції у Вашингтоні, де ця пропозиція була сприйнята більш ніж позитивно і в цьому напрямі Асоціація має вже досить результативні напрацювання. Американці уперше, замість звичного вже прохання про допомогу, почули пропозицію про співпрацю з реальними цифрами, планами і перспективами, що не залишило їх байдужими.

ЧИТАЙТЕ:  Україна для Заходу: великий виклик й можливості

            Враховуючи важливість цього процесу як для Державних, так і для приватних підприємств ОПК, одному з основних внутрішніх завдань я вважаю, повинне стати налагодження відкритого діалогу між усіма учасниками ринку, з метою вироблення єдиної стратегії розвитку виробництва озброєнь, ініціатором якого повинні виступити Державний концерн Укроборонпром, як найбільше об'єднання оборонних підприємств країни.

         Втрачені мільярди.

            Після розпаду Радянського Союзу Україна стабільно входила в десятку найбільших експортерів зброї. За цей час вона активно продавала надмірне військове майно, чим заслужила собі імідж одного з основних світових постачальників зброї.

Тільки за приблизними даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу(SIPRI), з моменту незалежності на військовому експорті Україна заробила біля $11 млрд.

            За даними Асоціації виробників озброєння і військової техніки, виробничий потенціал українського ОПК складає більше $2, 5 млрд в рік. А обсяг внутрішнього ринку обмежений $300 млн. Нереалізований потенціал, що залишився, на $2,2 млрд загнаний в умови монополії державних спецекспортерів. Адже усі зовнішньо-економічні оборонні контракти після узгодження державою повинні проходити тільки через спецекспортерів.

ЧИТАЙТЕ:  Сучасний український оборонно-промисловий комплекс. Нагальні потреби

            Є покупець, є продавець і є посредник-спецекспортер, який закладає відсоток за супровід контрактів. В результаті такої комісії контракти зростають від 5 до 20% що частенько робить їх просто неконкурентними.

            Необгрунтоване обмеження права на реалізацію власної продукції і повна залежність від рішення третіх осіб змушують наші підприємства згортати свої потужності і виносити виробництво за кордон. А це втрата фахівців, податків, робочих місць і такого необхідного нам зараз озброєння, за яким ми знову йдемо в НАТО.

Що треба зробити, щоб оборонна промисловість в найкоротші терміни запрацювала ефективніше, а військові отримали потужну сучасну зброю вітчизняного виробництва?

            Передусім, розробити Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України, яку важливо прив'язати до Стратегії розвитку Збройних сил. Промисловість повинна розуміти, що необхідно армії так само як і армія повинна мати уявлення про можливості своїх виробників. Тільки після прийняття цих документів розробляються програми розвитку ЗСУ і ОПК, в яких чітко визначені етапи і терміни їх реалізації.

            Разом з цим Парламент повинен внести зміни в ряд законів України, що визначають правила для виробників товарів військового і подвійного призначення. Зокрема - змінити закон "Про зовнішньо-економічну діяльність". Це дозволить ліквідовувати монополію спецекспортерів на експорт товарів військового призначення і дасть можливість оборонним підприємствам і силовим відомствам забезпечувати власні потреби безпосередньо, без посередників.

            Крім того, украй важливо удосконалити систему експортного контролю. Автоматизація цього процесу залишить за державою контроль за експортом озброєнь, але дозволить скоротити час проходження цих процесів і підвищити їх прозорість.

Тільки об'єднавши зусилля і поставивши в пріоритет розвиток Оборонно-промислового комплексу України і оснащення Армії сучасним озброєнням, ми можемо розраховувати на позитивний результат. 

Вадим Кодачигов, Президент Асоціації виробників озброєння та військової техніки України

«Ветерани.UA»