ГоловнаВійнаХроніка війниДеякі нотатки з виставки «ВОЇН. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА»

Деякі нотатки з виставки «ВОЇН. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА»

323З метою  ознайомлення  із українськими військовими традиціями Український інститут національної пам’яті представив проект “Воїн. Історія українського війська”.  Він складається із 24 постерів про історію української армії від Київської Русі до сьогодення. На плакатах зображені однострої, зброя, починаючи з війська Давньоруської держави до військовослужбовця сучасних Збройних Сил  України. Проект описує такі військові з’єднання: військо Давньої Русі, українці у війську Великого князівства литовського, козацьке військо, Українські січові стрільці, військо доби Української державності, Карпатська Січ, Українська повстанська армія. Звичайно, проведена робота працівників Українського  інституту національної пам’яті викликає повагу і ще раз підтверджує необхідність пропаганди українських військових традицій та важливість національно-патріотичного виховання.

Але не зовсім зрозуміла позиція поважної державної інституції,  яка свідомо  проігнорувала портрет воїна Другої світової війни (в гімнастерці, пілотці, суконної шинелі, кирзових чоботах, з автоматом ППШ – варіантів багато),  який своїм героїзмом і мужністю  переміг нацистських окупантів.  За словами Президента України з нагоди  72-ї річниці звільнення української землі від фашистських загарбників  "…сьогодні ми вшановуємо величний подвиг визволителів української землі, висловлюємо найщиріші слова вдячності людям, які вибороли право на життя і свободу нашого народу, врятували від нацизму народи європейського континенту" -  на практиці (в контексті названого вище проекту) вшанування не відбулося.  Нагадаємо про внесок України у перемогу:  з понад 7 млн. мобілізованих з України близько 3,5 млн. полягли в боях, померли від ран або пропали безвісти...

323аЗа ідеологічними мотивами не показана військова форма армії післявоєнного радянського періоду, хоч ветерани військової служби, «афганці», учасники бойових дій на території інших держав (серед них багато українців)  були гідними спадкоємцями і продовжувачами ратної слави переможців нацизму. І не їх вина, що за помилкові рішення державних керівників вони часто ставали заручниками цих рішень.  Викликає  занепокоєння пропозиції у  збірнику матеріалів, рекомендацій та документів Українського інституту національної пам'яті щодо виконання закону "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного тоталітарних режимів і заборони пропаганди їх символіки" про ліквідацію пам‘ятників. Сьогодні пам'ять про «афганців»  - це пам'ять про загиблих людей. Через радянсько-афганську війну пройшло більше 150 000 українців,  з них 3368 загинули. Чомусь у США ніхто не зносить меморіали солдатам, загиблим в корейської або в'єтнамської війни, хоч  ці війни теж вважаються помилками в їх історії.

Не можна не помітити, що в плакатах як культ відображена  військова  форма Австро-угорської імперії.  Але воїни-українці воювали і в інших державах світу. Не зовсім зрозуміло, наскільки візуалізація мушкетерської форми потрібна для української військової традиції. В руках вояки  УПА – щось схоже на радянський пістолет Макарова, який  прийнятий на озброєння Збройних сил тільки у 1951 році. Про інші недоречності – не говоримо.

Історія українського війська протягом попередніх століть – це дійсно, надзвичайно цінний досвід, який може бути використаний сьогодні. Але, бажано, без купюр окремих періодів історії. 

Микола ДОРОХОВ,

учасник бойових дій в Афганістані.

Джерело «Ветерани.UA»