День пам'яті: чорний день військової медицини - бригада медиків НГУ потрапила у засідку

9 лютого 2015 року бригада медиків Національної гвардії України в складі медичного бронетранспортера та медичного автомобіля виїхала з міста Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області в напрямку міста Дебальцеве Донецької області, назустріч медичному екіпажу Збройних Сил України (Анатолій Суліма та Михайло Балюк), з яким зник зв‘язок.

Близько 18:30 годин поблизу села Логвинове Артемівського (нині - Бахмутського) району Донецької області медичний автомобіль, який рухався попереду, підірвався на міні. Після чого бригада медиків потрапила під обстріл диверсійно-розвідувальної групи російсько-терористичних угрупувань. В ході бою, незважаючи на небезпеку, Тарас Коневич, який знаходився в медичному бронетранспортері, вибіг на допомогу пораненим побратимам, які знаходилися в автомобілі. Рятуючи життя товаришів капітан медичної служби Коневич загинув. Також в цьому бою загинули Василь Задорожній, Дмитро Лагунов та Максим Овчарук.

Кончевич Тарас Григорович – (28.10.1979 – 09.02.2015) начальник медичного пункту стрілецького батальйону 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об‘єднання Національної Гвардії України, капітан медичної служби.

Народився 28 жовтня 1979 року в селищі міського типу Щирець Пустомитівського району Львівської області. У 1996 році закінчив загальноосвітню школу №1 (нині - імені Героя України Богдана Ільківа) селища міського типу Щирець, у 2001 році - стоматологічний факультет Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького, у 2003 році - інтернатуру Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького (нині - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького).

З 2001 по 2009 роки працював лікарем-стоматологом в амбулаторії загальної практики-сімейної медицини села Оброшине Пустомитівського району Львівської області. З 2009 року - головний лікар амбулаторії загальної практики-сімейної медицини села Звенигород Пустомитівського району Львівської області.

1 вересня 2014 року добровольцем мобілізований до лав Національної Гвардії України. Військову службу проходив в стрілецькому батальйоні 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об‘єднання Національної Гвардії України (військова частини 3002, місто Львів).

З 1 жовтня по 20 листопада 2014 року та з 4 січня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний "Дантист". Надавав медичну допомогу пораненим бійцям під час боїв за Міжнародний аеропорт «Донецьк», за місто Дебальцеве Донецької області, та на 29-му і 31-му блокпостах.

9 лютого 2015 року бригада медиків потрапила під обстріл диверсійно-розвідувальної групи російсько-терористичних угрупувань. В ході бою, незважаючи на небезпеку, Тарас Коневич, який знаходився в медичному бронетранспортері, вибіг на допомогу пораненим побратимам, які знаходилися в автомобілі. Рятуючи життя товаришів капітан медичної служби Коневич загинув.

25 лютого 2015 року похований на полі Почесних поховань №76 Личаківського кладовища міста Львова.

У селищі міського типу Щирець Пустомитівського району 13 лютого 2016 року на фасаді будинку (вулиця Острівська, 55) та на фасаді будівлі загальноосвітної школи №1 імені Героя України Богдана Ільківа (вулиця Сагайдачного, 47), де жив та навчався Тарас Кончевич, йому відкриті меморіальні дошки.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно).

Залишилися батьки, дружина, син і донька.

Задорожний Василь Богданович – (11.10.1965 – 09.02.2015) командир автомобільного відділення взводу забезпечення 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Північного територіального Київського управління Національної гвардії України, солдат резерву.

Народився 11 жовтня 1965 року в місті Львів.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності.

Проходив військову службу в 1-ій окремій медичній роті імені Пирогова Північного територіального Київського управління Національної гвардії України (військова частина 3001, місто Київ).

З січня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Псевдо «Кавказ».

9 лютого 2015 року в ході бою Василь Задорожний отримав поранення обидвох ніг і травми грудної клітки.

25 лютого 2015 року похований на полі Почесних поховань №76 Личаківського кладовища міста Львова.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно), орденом "Народний Герой України" (23.06.2015; посмертно).

Лагунов Дмитро Анатолійович – (06.03.1976 – 09.02.2015) водій автомобільного відділення 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Північного територіального Київського управління Національної гвардії України, солдат резерву.

Народився 6 березня 1976 року в місті Львів.

З 31 грудня 2014 року проходив військову службу в 1-ій окремій медичній роті імені Пирогова Північного територіального Київського управління Національної гвардії України (військова частина 3001, місто Київ).

З січня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Псевдо «Кащей».

9 лютого 2015 року бригада медиків потрапила під обстріл диверсійно-розвідувальної групи російсько-терористичних угрупувань. В ході бою Дмитро Лагунов в результаті вибуху отримав травму, несумісну із життям.

25 лютого 2015 року похований на полі Почесних поховань №76 Личаківського кладовища міста Львова.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28.06.2015; посмертно), орденом "Народний Герой України" (23.06.2015; посмертно).

Залишились дружина та двоє синів.

 Овчарук Максим Валерійович – (19.05.1976 – 09.02.2015) водій автомобільного відділення 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Північного територіального Київського управління Національної гвардії України, солдат резерву.

Народився 19 травня 1976 року в місті Львів.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Член громадської організації «Рабів до раю не пускають».

15 січня 2015 року добровільно вступив до 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Північного територіального Київського управління Національної гвардії України (військова частина 3001, місто Київ).

За власні кошти Максим Овчарук придбав й подарував 2 автомобілі 1-ій окремій медичній роті імені Пирогова Національної гвардії України.

З кінця січня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Псевдо «Тарпан».

9 лютого 2015 року в ході бою Максим Овчарук вважався зниклим безвісти. Тільки через 1,5 місяця після бою, тіло Максима Овчарука було ідентифіковане завдяки експертизі ДНК.

26 березня 2015 року похований на полі Почесних поховань №76 Личаківського кладовища міста Львова.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28.06.2015; посмертно), орденом "Народний Герой України" (23.06.2015; посмертно).

Залишились дружина та двоє синів. 

«Український меморіал» «Ветерани.UA»

На фото: 9 лютого 2015 року. Російська мораль: розстрілювати медичний транспорт, бити поранених ногами, а потім добивати… Хто бажає примирення?