ГоловнаКорисні матеріалиВійськові знання"Небезпечно! Міни!" - світова практика, статистика та поради

"Небезпечно! Міни!" - світова практика, статистика та поради

321Наземні міни заборонено в багатьох країнах, але мільйони цих боєприпасів продовжують лежати в землі, чекаючи на невинних жертв. Оглядач BBC Future розповідає про сучасні методи їхнього виявлення і знешкодження.

"Небезпечно! Міни!" - ці два слова здатні змусити кожного завмерти на місці. Але не Пола Геслопа, чия робота полягає у тому, щоби розмінувати їх.

Геслоп - один із керівників Служби ООН з питань розмінування (ЮНМАС), який відповідає за виявлення і знешкодження мін у 18 країнах світу і сам працює сапером.

"Якщо розмінування і схоже на якусь професію, то це - археологія, бо це повільна, обережна і монотонна робота", - каже Геслоп, який почав знешкоджувати міни 23 роки тому.

ДО УВАГИ: Статистика світової мінної небезпеки

71 держава світу замінована з часів II світової війни

0,5 мільйонів мін установлюються щодня

60 мільйонів мін установлено у всьому світі  

230-245 мільйонів мін знаходяться на складах і арсеналах понад 100 держав світу

Він каже, що доїхати до мінного поля насправді 313небезпечніше, ніж власне знешкоджувати міни.

"Ми використовуємо металодетектор, щоби визначити, де знаходиться міна, а потім беремо лопатки і щупи, щоб акуратно витягнути її із землі. Гарний сапер виймає одну міну на тиждень", розповідає фахівець.

За деякими оцінками, загальна кількість цих смертельно небезпечних пристроїв, досі похованих під землею в 60 країнах світу, сягає 110 мільйонів, але скільки їх точно, не знає ніхто. Деякі з них заклали ще за часів Другої світової війни, а відомості про їхнє розташування загубилися.

Вважається, що найбільша кількість мін - в Афганістані. Проте в Камбоджі, Лаосі, Боснії і Анголі їх також дуже багато. До того ж наземні міни й досі використовуються в гарячих 314точках, як-от М'янма, Лівія і Сирія, зокрема угрупованнями на кшталт ІГІЛ.

Через ці конфлікти кількість жертв наземних мін - вбитих або покалічених чоловіків, жінок та дітей - знову почала зростати. Лише одного 2015 року в усьому світі від мін загинуло та отримало каліцтва понад 6 тисяч 500 осіб, більшість з яких - цивільні, а приблизно третина - діти.

ДО УВАГИ: Статистика світової мінної небезпеки

Найбільш, замінованою є територія таких держав: Анголи, Афганістану, Камбоджі, Мозамбіку, Хорватії, а сьогодні і схід України

1100 років необхідно буде на вилучення і знищення (знешкодження) установлених мін та вибухонебезпечних предметів

31533 більйони доларів необхідно виділити на проведення операцій з розмінування у світі

Попри складність процесу, очистити країну від наземних мін можливо. Наприклад, у 2015 році, по 22 роках наполегливої роботи з розмінування, Мозамбік нарешті оголошено вільним від мін.

На території загальною площею 44 мільйони квадратних кілометрів було вилучено або знищено понад 200 тисяч мін.

Сьогодні розмінування переважно фінансується та координується гуманітарними організаціями, зокрема ЮНМАС і Halo Trust. Щойно збройний конфлікт завершено, вони починають вчити місцеве населення, як виявляти міни за допомогою металодетектору, а потім знешкоджувати їх.

316Техніка знешкодження, яку вони застосовують, не така вражаюча, як у фільмах. Вони не прокладають собі дорогу через мінне поле за допомогою вибухів, як це зазвичай роблять військові, а домагаються 100% очищення від мін, хоча здійснити це - набагато важче.

ДО УВАГИ: Статистика світової мінної небезпеки

30 жертв калічаться щодня

800 жертв помирає щомісяця

1200 жертв калічаться щомісяця

75% калічаться діти

80% калічиться цивільне населення

Кажуть, що цілком переконатися в очищенні території 317можна тільки тоді, коли сам сапер вийде з неї тим само шляхом, яким зайшов.

Найчастіше міни використовують для охорони позицій - на відміну від караульного, міна ніколи не засне. Лише кілька мін, розкиданих полем чи лісом, здатні перетворити родючу землю на покинуту пустелю.

Технології розмінування постійно змінюються, адже самі міни безперервно вдосконалюються.

Точно встановити, коли вперше було застосовано пристрій, якій можна вважати наземної міною, вже навряд чи вдасться. Відомо лише, що таку зброю використовували ще в третьому столітті н. е. в Китаї.

А 1277 року генерали імператорського Китаю вже точно 318застосовували міни проти монгольських орд, які намагалися захопити країну. Хоча багато з тих мін були досить примітивними, деякі з них спрацьовували саме в той момент, коли на них наступав кінь із вершником.

ДО УВАГИ: Статистика світової мінної небезпеки

50% потерпілих помирає впродовж 1 хвилини після підриву

50% потерпілих потрапляє в лікарню або інші медичні заклади

33% втрачають щонайменше одну з кінцівок

5% доставлених в лікарню впродовж 24 годин помирають в муках

31912 годин - середній час, щоб потрапити потерпілому в лікарню

З $ (долари США) - мінімальна ціна однієї протипіхотної міни близько

75 $ (доларів США) - мінімальна ціна однієї протитанкової міни

100 мільйонів $ (доларів США) - щорічно заробляють держави за торгівлю ПТМ і ППМ

5 мільйонів мін щорічно виробляється у світі.

Першу міну сучасного типу створено під час 320Громадянської війни в США. Тоді генерал Гебріел Дж. Рейнс розробив наземну міну на основі простої міни-пастки і використав її для захисту армії конфедератів у битві біля Йорктауна 1862 року.

За кілька років до початку Першої світової війни німецькі військові вдосконалили конструкцію Рейнса, і тактика військових дій змінилася назавжди. Під час Другої світової війни в Німеччині була розроблена S-міна. Після приведення в дію вона злітала в повітря приблизно на метр заввишки, вибухала і сипала шрапнеллю в усіх напрямках, за що отримала прізвисько "Бетті, що стрибає".

Під час Першої світової війни з появою на Західному 322фронті перших танків з'явилися і перші імпровізовані протитанкові міни, а до кінця війни в Німеччині почалося масове виробництво дерев'яної міни Flachmine 17. 1929 року в Німеччині розробили першу сучасну протитанкову міну круглої форми Tellermine 29, яка стала прототипом для цілого покоління мін.

Разом із удосконаленням мін і зростанням їхньої численності, з'явилася нагальна потреба в їхньому знешкодженні. Один із перших пристроїв для цього створили 1918 року французи. Це був танк із прикріпленим попереду плугом.

ДО УВАГИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

3231.           Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайного озброєння, які можуть рахуватися такими, що наносять пошкодження або мають не вибіркову дію (підписана 10 жовтня 1980 року в м. Женева);

2.           Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв з поправками, внесеними 03 травня 1996 року (прийнято Законом України від 21 вересня 1999 року №1084-ХІУ);

3.           Протокол про вибухонебезпечні предмети - наслідки війни (прийнято Законом України від 22 грудня 2004 №2281-ІУ);

3244.         Керівництво по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України (затверджено наказом Міністра оборони України №400 від 11 вересня 2004 року).

Вдосконалювалися й пристрої для пошуку мін. Легендарний ручний міношукач винайшов польський офіцер Юзеф Косацкім в 1939 році перед нападом Німеччини на Польщу і потайки вивіз його перед капітуляцією Польщі. Він й досі залишається незамінним помічником у роботі сапера.

Як і в детекторах для пошуку старовинного золоту, міношукач за допомогою електричного струму створює магнітне поле. Коли воно натрапляє на інше магнітне поле, яке створює міна, пристрій подає сигнал. Що ближче до 325об'єкта, то сильніше сигнал.

На жаль, в деяких шарах ґрунту міношукач працює гірше і може визначити тільки місцезнаходження об'єкта, але не метал, з якого він складається. Через це досить часто відбуваються помилкові сигнали.

В останні роки уряди багатьох країн намагаються заборонити міни, однак до того моменту, коли ця зброя піде в минуле, ще довго. 1997 року 162 країни підписали Конвенцію про заборону протипіхотних мін, яка забороняє їхнє виробництво, зберігання і застосування.

Завдяки неї кількість застосовуваних наземних мін знизилася, проте для країн, які не підписали Конвенцію, все 326залишилося як і раніше. Головні постачальники зброї, зокрема США, Росія і Китай, і досі зберігають великі запаси протипіхотних мін.

Індія, М'янма, Пакистан та Південна Корея продовжують їх виробляти, а інші країни залишають за собою право на це.

Тепер дослідники працюють над технологіями, які набагато більше відповідають вимогам XXI століття. Професор Манчестерського університету Ентоні Пейтон зараз шукає приміщення для ультрасучасного Центру міжнародних досліджень в галузі знешкодження наземних мін та вибухових речовин (скорочено Circle).

327Незабаром власний проект Пейтона під назвою Semis, мета якого - перетворення металодетектора в пристрій виявлення і класифікації мін, пройде перші випробування.

"Мета Circle і програми Semis - розробка передових електромагнітних технологій, які згодом будуть використовувати разом з іншими технологічними новинками, зокрема георадарами, шоломами віртуальної реальності, портативними відеокамерами і безпілотниками" - пояснює він.

Сьогодні сухопутні війська Великої Британії використовують систему розмінування "Пітон", яка викидає шланг, начинений вибухівкою великої руйнівної сили, на мінне поле, де він вибухає, спричинюючи детонацію мін.

У деяких країнах для пошуку мін використовують собак із хорошим нюхом на хімічні речовини, але ефективність пошуку часто залежить від стосунків, які склалися між собакою та її провідником.

Одним з головних винаходів останнього десятиліття став георадар, який закріплюється на металодетекторі. Але цей коштовний пристрій тільки починає переходити з рук військових у руки цивільного населення і має ті само обмеження, що й метало детектори. Він може давати хибні свідчення, в результаті чого сапер не завжди в змозі визначити, який саме об'єкт він знайшов.

"У минулому також було чимало інновацій у цій галузі. Але збільшення площ мінних полів у 1960-х, 70-х і 80-х роках зробило це питання ще більш нагальним", - пояснює Лу МакГрет, голова благодійної організації Find a Better Way.

Організацію заснував відомий британський футболіст сер Боббі Чарльтон для фінансування досліджень в області знешкодження мін. Саме вона спонсорує проекти Circle і Semis.

"Ми з'ясували, що єдиний спосіб гарантувати стовідсоткове очищення ділянки - це ручне розмінування. Ніхто не стане відправляти дітей до школи дорогою, яку розмінували лише на 95%", - зазначає МакГрет.

"Я ні за що не піду туди, де територію розмінували тільки за допомогою протимінного тралу, - додає він. - Недержавні організації використовують протимінні трали, але вони пропускають міни, тому сказати, що територію очищено на 100%, не можна. Трали корисні тільки для швидкого очищення певної ділянки".

"Крім проекту Semis, ми проводимо дослідження в галузі доповненої реальності, - каже Ентоні Пейтон. - Технології віртуальної реальності зараз розвиваються з шаленою швидкістю, і ми сподіваємося, що такі винаходи, як Halo, дуже допоможуть у реалізації гуманітарних програм".

"На шоломі сапера можна було б встановити камеру і GPS-датчик, які дозволять бачити те, що бачить він, і знати, де він знаходиться", - додає дослідник.

"Усі ці дані можна передавати людині, яка стоїть за 100 метрів від нього або навіть на інший край планети. А для аналізу даних, зібраних саперами, можна було б використовувати технології штучного інтелекту", - пояснює Пейтон.

Вчені також намагаються встановити на безпілотники термографічні камери, які зможуть виявляти міни в землі, тому що вони випромінюють тепло.

"Мінним полем також міг би пересуватися саморушний пристрій, - каже Пейтон. - Дрон є надто легким, щоб детонувати міну, і навіть якщо це станеться, сапер перебуватиме на безпечній відстані. Зрештою, якщо справа сапера - лише тримати детектор, то чому це не може робити машина?"

Проте навіть дешевші технології вже істотно спростили роботу Геслопа.

Завдяки використанню супутникових зображень для виявлення мінних полів навіть Афганістан, найбільш замінована країна в світі, може бути повністю очищений від мін до 2023 року, вважають фахівці.

BBC Future.  «Ветерани.UA»

jooble