ГоловнаБлогиЮрій Бутусов: "Військова техніка США для України: політичний символізм і визначення мети"
19 травня 2017

Юрій Бутусов: "Військова техніка США для України: політичний символізм і визначення мети"

139

Військова допомога країн НАТО, і передусім США, у війні за незалежність України має величезне значення для успішного опору російської агресії. Але чи відповідає характер цієї допомоги реальній обстановці, і наскільки ця допомога ефективна? Це краще розглянути на конкретних прикладах. Розпочнемо з військової техніки.

            Найбільш вагомою програмою постачання озброєнь є надання Україні радарів артилерійської розвідки, призначених для пошуку і виявлення артилерійських батарей супротивника, які радар засікає по траєкторіях снарядів. Ця програма має для боєздатності української армії неоціниме значення - оскільки своїх аналогічних радарів у України немає.

            Радянська техніка давно вийшла з ладу, а виробництво радарів артрозвідки типу "Зоопарк" в НПК "Іскра" в Запоріжжі відновлюється дуже повільно, і дата початку серійного виробництва доки невідома. Американські радари, таким чином, виконують основний об'єм роботи по виявленню артилерійських позицій російських військ в Донбасі. Поставлені декілька десятків комплексів.

            В основному це легкі мобільні комплекси ближньої дії типу AN/TPQ - 48 і AN/TPQ - 49, з дальністю виявлення до 10 кілометрів, і як мінімум 6 мобільних комплексів середнього радіусу дії типу AN/TPQ - 36 з дальністю виявлення до 24 кілометрів. 36-і станції - сучасна зброя, що дозволяє виявляти російську далекобійну артилерію калібру 152 мм в глибині бойових порядків супротивника. Проте є і проблема: при постачанні радарів американські військові обмежили функції цієї техніки.

            Радари видають точні координати цілей, проте позбавлені функції коригувати власний контр-батарейний вогонь. Тобто обчислювати траєкторії своїх власних снарядів, які летять для поразки батарей супротивника, і уточнювати, наскільки точно уражала вичислена ціль. Незважаючи на неодноразові запити української сторони, досі американська сторона не надає коди доступу для зміни цих параметрів.

ЧИТАЙТЕ:  Модернізації та випробування існуючих ударних БПЛА США

Це значною мірою знижує ефективність бойового застосування української артилерії в ході контрбатарейної боротьби.

            Російське командування веде полювання на американські радари на фронті, по місцях їх випромінювання систематично багаторазово відкривався вогонь. Проте завдяки компактності і мобільності втрати радарів в порівнянні з масштабами застосування невеликі. З бойових причин втрачений тільки один 36-й радар, також втрачені декілька 48-х і 49-х станцій.

            Усупереч поширеним чуткам, в оточенні в Дебальцево супротивникові не вдалося захопити американські радари - був захоплений тільки комплект запасних частин до радара, що стояв на озброєнні 128-ої бригади. Влітку 2016-го в Україну здійснені постачання 72 комплексів безпілотної розвідки ближньої дії типу RQ - 11 "Рэйвен". У складі кожного комплексу 4 малих беспілотника з радіусом дії до 10 кілометрів. Беспілотники типу "Рейвен" нині є одним з основних засобів ближньої розвідки армії США в ланці рота-батальйон.

            Але і тут є одне важливе "але". "Рейвени", вироблені для постачань в Україну за контрактом від вересня 2015-го року, оснащені системами аналогового зв'язку. Тоді як збройні сили США, починаючи з 2009 року, оснащуються "Рейвенами" з виключно цифровим каналом зв'язку.

            Цифровий зв'язок забезпечує набагато більший обсяг передачі даних по каналу зв'язку, що забезпечує більш високу чіткість зображення, можливість застосування з великих висот, і найголовніше - на порядок більш високу захищеність від систем радіоелектронної боротьби російської армії в Донбасі. Ряд волонтерських конструкторських бюро в Україні вже зараз освоїли виробництво куди досконаліших моделей безпілотників, причому оснащених цифровим каналом зв'язку, звичайно, ефективнішим, ніж аналоговий канал "Рейвена".

            Важливе значення мають постачання сучасних систем військовому радіозв'язку типу Harris - вітчизняних аналогів такої техніки не існує. Висока вартість станцій і витрат щодо них обмежують обсяг поставок і можливості застосування. Короткохвильові американські радіостанції мають велике значення для ЗСУ як командно-штабні станції на рівні бригада-батальйон, і прекрасно себе зарекомендували. Harris - сучасний безперешкодний стійкий зв'язок, зламати систему шифрування якого і подавити РЕБом росіянам не під силу.

            А ось ультракороткохвильові "харріси", також поставлені в значній кількості, широкого поширення не отримали. Причина - відсутність ретрансляторів. УКВ "харріси" мають усі переваги, це прекрасні станції. Проте без ретранслятора їх зона дії обмежена 3-4 кілометрами. При цьому вартість станції - близько 20 тис. долларів.

            Тому замість цих дорогих станцій, за втрату якої доведеться довго відповідати, навіть ті підрозділи, яким їх видали, вважають за краще застосовувати звичайні цивільні "Мотороли", що закуповуються МО, і інші цивільні станції від волонтерів, для яких на фронті є ретранслятори. Ще однією програмою постачання озброєння стали постачання 130 автомобілів Humvee. Частина з них є модифікацією з протиосколковим бронезахистом.

            Це єдині армійські позашляховики, що офіційно поставляються на озброєння української армії, більшість же потреб в таких машинах як і раніше закриваються за рахунок закупівель українськими волонтерами. Проте постачання здійснюється без комплектів запасних частин і шин. В результаті відсоток справних машин в частинах дуже низький.

            Закупівлі запчастин і шин Міністерством оборони можуть закрити лише невелику долю потреб, і ремонт авто також перетворився на проблему волонтерів, які в приватному порядку налагодили закупівлю запчастин за кордоном.

            Про що говорять ці факти? Масштаби допомоги великі, значення величезне, проте підходи до організації допомоги, планування постачань не відповідають сучасній обстановці. Якщо хаотичність можна було спочатку пояснити умовами 2014-го року, лімітом часу, то зараз фронт стабільний, третій рік працюють групи військових радників, створена постійна широка багатонаціональна комісія Україна-НАТО, проведена маса офіційних зустрічей і засідань. Обговорені багато підходів і вимовлені тисячі слів.

            Є серйозні проблеми з формулюванням точних запитів з українського боку. Проте так же очевидно, що стратегія співпраці з боку НАТО також далека від оптимальної. Чим це пояснити? Насправді існуючий рівень військових контактів говорить про відсутність чіткій і зрозумілій стратегії з боку США і НАТО. Західна дипломатія заявляє про необхідність припинити конфлікт і понизити ескалацію бойових дій.

ЧИТАЙТЕ:  Як міжнародна допомога посилила обороноздатність України: "Від пайків до технологій"

            Але своїм військовим західні політики не пояснили, яким саме способом добитися виконання цих політичних цілей. Позначена пунктиром політична доктрина - але доктрина військова відсутня взагалі. А в той же час війна підпорядкована своїй логіці, і бажання припинити війну зовсім не припускає припинення бойових дій. І навіть навпаки - саме технічна перевага російських військ у ряді видів озброєнь дає можливість Кремлю зривати мінський процес і блокувати виконання домовленостей.

            Керівництво НАТО і США не сформулювало мети надання військової допомоги Україні. Яка мета? Чого хочуть добитися США і НАТО в ході війни? Запобігти масштабному вторгненню в Україну? Завершити війну? Підвищити ефективність української армії для стратегічного стримування РФ? Підвищити ефективність української армії для проведення локальних операцій в Донбасі? Інтегрувати українську армію в НАТО?

Постачання озброєння стали предметом ситуативних рішень, не пов'язаних між собою і не спрямованих на розвиток інститутів оборони і безпеки в Україні. Військова допомога планується виходячи з суперечливих політичних рішень, що доводить ситуацію до абсурду.

            Постачання радарів були обіцяні держдепартаментом США ще в липні 2014 року. Тоді артилерійські радари були покликані зафіксувати факт застосування російської артилерії з території РФ по Україні. Війна ще не стала війною механізованих з'єднань. І радари повинні були, за задумом Вашингтону, викрити російську участь, стать, по суті, інструментом моніторингу, а не бойовим інструментом завдання поразки російській армії.

            Саме звідси народилося абсурдне обмеження, що не дозволяє інтегрувати радари в українські волонтерські системи управління артилерійським вогнем. Обмеження функцій повинне було, за задумом адміністрації Обами, показати, що США не хочуть ескалації війни, що цей захід спрямований не на нанесення втрат російській армії, а на фіксацію порушень. Вже в серпні 2014-го, після початку масштабного вторгнення регулярної російської армії, це обмеження втратило свій сенс.

            Українська армія вже не фіксувала російське втручання, а захопила полонених російських солдатів і бойову техніку ВС РФ. Потрібно було не викривати, а допомагати Україні відбивати настання. Але в рішенні українських військових проблем американські чиновники не демонструють гнучкості. До цих при постачаннях радарів застосовується давно застарілий підхід. Причому підхід цей просто вражає своїм бюрократичним ідіотизмом. Радар залишається радаром, і постачання США однозначно говорять про постачання сучасного озброєння українцям.

            Радари дають координати російських батарей з високою точністю. І за наявності простих систем управління вогнем українці насипали і насипають у відповідь по цих координатах снаряди. Так, не так швидко і точно насипають, як могли б, але попадання все одно є, все одно знищується техніка і особовий склад супротивника. Так в чому сенс обмежувати функціонал радара? Чому не дати алгоритми доступу в систему управління для інтеграції з системою управління вогнем?

            Очевидно, що в це рішення втрутилися люди, що не мають компетенції у військових питаннях, і рішення має інерцію, яку неможливо пробити у Вашингтоні навіть через роки. В той же час варто відмітити, що і натівські військові представники в Україні також не докладають зусиль, щоб змінити ситуацію, і, схоже, не мають повноважень і мотивації для підтримки і лобіювання у Вашингтоні яких-небудь конкретних напрямів військової допомоги згідно реальній обстановці і потребам.

            Таким же прикладом абсурду є виготовлення за 9 млн дол. безпілотників з давно застарілою системою зв'язку, і постачання УКВ-радіостанцій без ретрансляторів. Військові представники НАТО, як видно, також виконують в Україні дуже обмежені по своєму функціоналу завдання. Генерали зайняті деяким абстрактним налагодженням військової співпраці, що не має чітких цілей.

            По-справжньому ефективна допомога повинна припускати підтримку конкретних структурних підрозділів ЗСУ, посилення яких забезпечить стійкий і довгостроковий розвиток нових компетенцій і нової сучасної якості систем оборони України. Україна змінилася, за три роки створені нові структури, з'явилися досвідчені люди, які набули не лише досвіду, але і технічні знання для бойового застосування нових видів озброєної боротьби.

ЧИТАЙТЕ:  Сучасний український оборонно-промисловий комплекс. Нагальні потреби

            Наприклад, усі представники НАТО, усі американські генерали вже не раз відвідували новий підрозділ ЗСУ, який займається застосуванням інноваційних видів озброєння, - "Аеророзвідку". В даному випадку натовці не можуть поскаржитися на відсутність системних пропозицій з українського боку в питаннях зв'язку, розвідки, інтеграції систем управління.

            Тут вони отримали дуже конкретні і чіткі запити, їм показали результати бойових дій, досягнуті українськими фахівцями за допомогою власних розробок і накопичених компетенцій. Проте системної роботи і підтримки народжених війною структур української армії немає. Військова допомога Америки залишається не прив'язаною до конкретних частин і підрозділів, а усього лише політичною ситуативною акцією. Як і раніше відсутня гнучка і осмислена взаємодія між військовими структурами НАТО і українцями.

            Як і раніше відсутній зворотний зв'язок, а також воля приймати рішення по обстановці. Адже цільова військова допомога в конкретних військових технологіях, дозволила б українським військовим забезпечити в найкоротші терміни паритет у війні з російською армією, перевірити американську зброю в реальних бойових діях проти РФ, виявити вразливі місця російської техніки і армії в цілому. Тільки високі втрати на фронті і висока бойова ефективність ЗСУ зможуть змусити Путіна припинити війну і втекти з України.

ЧИТАЙТЕ:  Складові гібридної війни. Аналізуй, вивчай, протидій – перемагай…

         Без військової сили дипломатія в стосунках з РФ малоефективна. На жаль, в Америці не знайшлося доки такого лобіста військової допомоги для України, яким був Чарлі Вилсон для афганських повстанців, - і це причина, чому американські зусилля із зміни політичної ситуації на фронті боротьби з російською інтервенцією доки малоефективні, причина, чому Путін упевнений в можливості безкарно продовжувати війну. 

Юрій Бутусов для видання "Дзеркало тижня"    «Ветерани.UA»

jooble