Битва на Синіх Водах відбулася на 18 років раніше Куликова поля та стала ознакою падіння татаро-монгольського іга на території Київської Русі
- Перегляди: 2494
На фото: картина Андрія Холоменюк «Битва на Синіх водах» (1362). Об’єднане литовсько-руське (українське) військо проти війська Золотої Орди. Полотно, олія, авторська техніка, 200х144
Андрій Холоменюк народився в 1957 р. у Чернівцях в родині художників.
У 1974–1979 рр. Андрій Холоменюк навчався на факультеті декоративно-прикладного мистецтва в педагогів С. І. Лазеби та В. Н. Борисенка.
З 1986 р. розпочав активну виставкову діяльність: упродовж 1986–1989 рр. взяв участь у дев’яти республіканських виставках, на яких було продано чимало робіт митця. З 1992 р. доробок А. І. Холоменюка налічує близько 35 персональних виставок та участь у інших виставках різних рівнів в Україні та за кордоном. Багато творів Андрія Холоменюка придбано приватними колекціонерами України, Росії, Австрії, Австралії, Болгарії, Ізраїлю, Канади, Німеччини, США, Швеції, чимало також зберігається у фондах музеїв.
У серпні 2010 р. було відкрито галерею «Хотинська війна 1621 року» в експозиції військово-історичного музею «Хотинська фортеця» (м. Хотин), де експонується 15 творів автора.
Митець не зупиняється на досягнутому, працює в багатьох жанрах живопису: ландшафтний та архітектурний пейзаж, натюрморт, портрет тощо. Велике місце у його творчості займає військово-історична тема, баталістика, твори на релігійну тематику. Активно працює в напрямі сучасного живопису з використанням нових технік та технологій.
Андрій Холоменюк також намалював портрети двох загиблих героїв Майдану – Олександра Щербанюка та Василя Аксенина і передав міській раді міста Чернівці.
Військо і військове мистецтво середньовічної України: княжа доба
Битва на Синіх Водах (Синьоводська битва; вірогідно між 24 вересня — 25 грудня 1362) — битва між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та військами монголо-татарських правителів Поділля, що відбулася на річці Сині Води (тепер — річка Синюха, притока Південного Бугу на Вінничині). Встановлено факт існування тут великого золотоординського міста та раптове припинення його життєдіяльності вочевидь внаслідок бойових дій.
Однак, найбільш імовірним місцем битви є район сучасного с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області
Унаслідок здобутої перемоги Ольгерд відвоював у татар Київ i захоплене ними у середині ХІІІ століття Поділля і розширив свої володіння далеко на південь у напрямку до Чорного моря. Перемога литовсько-руського війська у Синьоводській битві задовго до Куликовської битви 1380 року підірвала могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов'янських народів від монголо-татарського іга.
Війська Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтіського під командою Ольгерда зустріли на пограниччі своїх володінь полки Кутлубуги (правителя «Лівобережної» тьми), Джанібека (правителя «Правобережної» тьми) та Деметрія (правителя тьми в Дністровсько-Прутсько-Дунайському міжріччі).
До речі, завоювання монголів, що уразили світ, були ґрунтовані на принципах залізної дисципліни і військових порядках, впроваджених саме Чингісханом. Монгольські племена були спаяні своїм вождем в орду, єдиний "народ-військо". Уся громадська організація степовиків будувалася на основі введеного закону "Велика Яса" (зведення законів, яке дозволяє зрозуміти принципи устрою держави, війська, містить приписи, моральні і судові – примітка редакції).
Дружина нукерів була перетворена в особисту гвардію (кишкитенов) хана, чисельністю в 10 тисяч чоловік; решта війська ділилася на десятки тисяч ("пітьми" або "тумени"), тисячі, сотні і десятки бійців. На чолі кожного підрозділу стояв досвідчений і умілий воєначальник.
Правління князя Володимира. Територіальне зростання Київської Русі.
Битва почалася атаками ординців «скіфським колом» з густим градом стріл з луків на центр війська Ольгерда, що швидкими маневрами розступалося, пропускаючи ворожу кінноту всередину «підкови» та обстрілюючи у фланг наступаючих та тих, хто відходив більш ніж з тисячі арбалетів! Арбалетна кована залізна стріла – «болт» вагою біля 200 грамів гарантовано пробивала найміцніші на ті часи обладунки ординських кіннотників, призводячи до величезних втрат серед них.
Це була тактика Данила Галицького, яка давала змогу тримати маневрену оборону з можливістю контратак та обстрілів атакуючих з флангів. Висунуті уперед фланги війська Ольгерда, що укладались з шістьох тактичних одиниць в формі підкови, на природні перепони (пагорби, ручаї, западини) не дозволили кочівникам зробити обхідні маневри.
Знищивши наступальну силу ординського війська «литва з русинами із шаблями та списами в рукопашному бою 
прорвали лобові частини орди» та контратакою важкої кінноти змішали ряди відступаючого супротивника. Татари почали мішатися та перелякані тікати в розлогі поля.
Литовсько-руські воїни наздоганяли та нищили степовиків найчастіше біля переправ, по степах та берегах річок.
Київ було взято без великої боротьби, та поставлено управляти ним сина Ольгерда Володимира.
Починаючи з 1362 року Київщина, Переяславщина, Волинь, більша частина Подільської та Чернігово-Сіверської землі вже знаходяться під владою литовських князів. Землі першого українського королівства (Данило Галицький був коронований в 1253 році) після загибелі останнього правителя Галицько-Волинської держави Юрія Другого були захоплені Польщею, Литвою, Угорщиною та Молдавією.
За межами Великого Князівства Литовського зосталися регіони Київської Русі: Галичина у складі Польщі, Північна Буковина у Молдавського князівства, Закарпаття під Угорщиною. Битва на Синій Воді об’єднаного литовсько-руського (українського) війська під керівництвом литовського князя Ольгерда - перша велика поразка золотоординського війська, яка привела до звільнення земель Київщини, Волині і Поділля.
Битва відбулася на 18 років раніше так званої «Куліковської битви», результатом якої стао те, що через рік хан Тохтамиш спалив Москву, жителів вирізав, а Московія зі статусом московського улусу Золотої орди сплачувала данину кримському хану по 1700 рік, зберігши і по сьогодення ханський, царський – одноосібний спосіб управління державою та стан напіврабського населення).
Відбулося поновлення європейського напрямку розвитку держави (Русі) в складі створеного Великого князівства Литовсько-Руського, на величезних просторах Европи, від Балтики на півночі до Причорномор’я на півдні, від Волині та Поділля на Заході до Брянська і Новгород-Сіверського на сході, у формах та на засадах протилежних абсолютній владі ханів чи царів.
Приєднавши до своїх володінь західні та південно-західні землі колишньої Київської Русі, Литовське князівство стало величезною багатонаціональною державою, найбільшою в тогочасній Європі. В ході завоювання українських земель Ольгерд та його прибічники проявили політичну мудрість. Вони здобули собі довір'я місцевого населення насамперед тим, що намагалися нічим не відрізнятися від місцевих феодалів. Шануючи місцеві звичаї і культурні надбання українського народу, вони цілком свідомо переймали його культуру, намагалися практично використати її здобутки в усіх сферах життя.
«Великий Кордон» - буферну зону у протистоянні двох цивілізацій - Сходу і Заходу, утворило державне об’єднання: Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське, міць якого литовці посилювали приймаючи православну віру, застосовуючи письменність та законодавство Русі - «Руську Правду» князя Ярослава, зберігали самобутність українського та білоруського народів, за принципом: «Ми старини не рушаємо, а новини не уводимо».
Легенды и мифы древней … России: Дарт Вейдер русской истории
