ГоловнаКорисні матеріалиІсторіяЛекція 3_3. Українське козацьке військо XV–XVIII століть

Лекція 3_3. Українське козацьке військо XV–XVIII століть

       1. Утворення українського козацького війська.

2. Особливості військового мистецтва козаків.

3. Морські походи українського козацтва.

048

 3. Морські походи українського козацтва

Від часу виникнення козацтво нерозривно пов’язане з річками. В одній з перших згадок про козацтво повідомляється про захоплення ним татарського корабля на Дніпрі. Використання човнів під час походів на кримські улуси було настільки частим і ефективним, що вже у 1510 р. хан задумав модернізувати Очаківську фортецю, перегородити Дніпро ланцюгами, а малі річки засипати камінням.

1524 р. правитель Польського королівства і Великого князівства Литовського Сигізмунд І під впливом успішних дій маленької козацької флотилії на Дніпрі проти сорокатисячного татарського війська пропонує оселити одну-дві тисячі козаків на островах, аби вони на човнах воювали проти кримців.

Протягом усього XVI ст. збільшувалися масштаби діяльності козацьких річкових флотилій. Вони перевозять війська і вантажі, перекривають переправи, атакують ворожі судна в пониззі Дніпра і захоплюють фортеці.

З другої половини XVI ст. козацтво все частіше зявляється в Чорному морі. Постійні суперечки з турками примусили козаків створити свою флотилію. Козацький флот складався з легких та надзвичайно маневрених човнів – чайок. Вони рухалися завдяки або веслам, або вітрилам. Перевагою чайок було й те, що вони могли пришвартуватися до будь-якого берега, на відміну від великих і незграбних турецьких галер.

049

До морського походу запорожці готувалися дуже старанно. Його організація охоплювала такі етапи: вибори старшого – похідного отамана, визначення мети походу, розподіл козаків на екіпажі, вибір місця і часу для побудови чайок, забезпечення їх необхідним оснащенням та озброєнням. За декілька тижнів до походу на Дніпрі на численних островах збирали матеріал для побудови і оснащення чайок. Кожен загін-екіпаж у складі якого було 50–70 козаків, будував чайку для себе протягом кількох тижнів. Залежно від масштабів майбутнього походу, від кількості його учасників, виставлялась флотилія величиною від кільканадцяти до 80–100 чайок. Таке швидке створення величезних флотилій можливе було завдяки досконалій організації.

050 На фото: Запорожці готуються до морського походу. Листівка. Накладом Я. Орештайна в Коломиї. Папір; друк. 9х14 см. Зібрання О.С. Поліщука.

 

Для будівництва чайок використовували липу, вербу, ситник, яких у районі Дніпра було вдосталь. Чайка являла собою великий морський човен, у якому могли вміститися від 50 до 70 чоловік, – з оснащенням, озброєнням та провіантом. Головною його частиною, як свідчить французький інженер Боплан, був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липового або вербового дна, поширюваний вгору. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і видовжуючи його із зростанням висоти, а човен забезпечували жердинами. Міцно спаяні дошки обводили колодою з липової кори і обливали їх смолою. Потім ззовні на обох бортах колодою з липового лика і дикої вишні прив'язували снопи очерету. Ці снопи не дозволяли човну затонути навіть тоді, коли він наповниться водою. Також вони захищали екіпаж від куль й водночас виконували роль буферів.

051 Кожен козак, вирушаючи в морський похід, брав із собою, як правило, 2 рушниці або пістолі, 3 кілограми пороху, свинець і шаблю. Крім цього, чайка могла мати до 6 малих гармат-фальконетів з відповідним боєкомплектом.

На фото: Запорожці готуються до морського походу. Гравюра І. Рашевського з малюнка І.С. Їжакевича. Остання чверть ХІХ ст. Журнал "Нива". - 1984. - № 34. Папір; друк. 17,5х25 см. НБУВ. ВОМ. Б/н.

Щоб запобігти морським походам, турецький султан посилав проти козацьких чайок великий галерний флот. Однак запорожці не боялися галер, невелика чайка ховалася за морськими хвилями і тривалий час була непомітною для ворогів. Дочекавшись ночі, козаки несподівано нападали на ворожі кораблі. Поки одна половина січовиків веслувала, друга, добре озброєна, кидалася на абордаж галери і захоплювала її. Турки ж у свою чергу ретельно вивчали стратегію і тактику запорожців, вживали контрзаходів. Однак їм не часто вдавалося розгадати задум останніх. Наприклад, коли розвідка сповіщала про турецьку засідку на Дніпрі, то козаки притоплювали свої „чайки”, залишали біля них кількох джур і досвідчених „товаришів”, а самі вирушали в обхід. При потребі вже через декілька днів їх флот знову поставав у повній силі.

З другої половини XVI ст. козаки почали влаштовувати морські походи на турецько-татарські володіння на півдні України: Очаків (1589), Аккерман (1594, 1601).

Визначним серед цих перемог став успішний морський похід запорожців навесні 1602 р. На тридцятьох чайках і кількох трофейних галерах вони прийшли під Кілію й розгромили турецький флот. 1606 р. запорожці штурмували фортеці Кілію та Білгород. Особливу винахідливість і кмітливість вони проявили при взятті Варни, неприступної з моря фортеці. Козаки, вивчивши місцевість, піднялися річкою вгору за течією, обійшли місто-фортецю з флангу й відкрили вогонь із гармат і мушкетів. Штурм Варни завершився розгромом берегових укріплень і знищенням усіх турецьких кораблів, які стояли на рейді. Наступного 1607 р. козаки на чолі з Петром Сагайдачним розбили турецьку флотилію під Очаковом. Восени 1608 р. запорожці взяли Перекоп, а 1609 р. на 16 чайках пройшли в гирло Дунаю і здобули Кілію, Ізмаїл, Аккерман.

1615 р. запорожці на 80 чайках пішли на Стамбул, гарнізон якого тоді нараховував 24 тисячі яничар і 6 тисяч сіпахів. Висадившись на берег між столичними портами Мізевною і Архіокою, спалили їх. Страшенно розгніваний султан розпорядився наздогнати запорожців, котрі успішно відпливли назад. Вони змушені були прийняти бій біля гирла Дунаю, взяли на абордаж декілька турецьких галер і привели їх до Очакова, де спалили на очах турецького гарнізону.

Навесні 1616 р. козаки під проводом Петра Сагайдачного знову вирушили в похід проти турків. У гирлі Дніпра на них уже чекав турецький флот. Та він не витримав атаки запорожців і був ущент розгромлений. Козаки захопили півтора десятка галер і майже сотню човнів. Турецький воєначальник Алі-паша ледь встиг втекти морем. Запорожці дісталися узбережжя Криму й узяли місто Кафу (нині Феодосія), де знаходився найбільший ринок рабів-невільників. Козаки на чолі із Сагайдачним спалили в гавані турецькі кораблі, знищили 14 тисяч турецьких вояків й визволили кільканадцять тисяч невільників. Відтак козаки взяли штурмом Синоп і Трапезунд, де спалили 25 турецьких суден. Звістка про зруйнування турецьких фортець Кафи, Синопа і Трапезунда поширилася далеко за межі Османської імперії. За свідченнями очевидців, на той час на Запорожжі було 30–40 тисяч козаків, вони мали 200–300 чайок, ходили по Чорному морю і протягом 1616–1617 рр. успішно нападали на турецькі фортеці.

Перша чверть XVII стала апогеєм слави козацького флоту. Українські історики називають цей час героїчною добою козацьких морських походів.

Найбільшої могутності козацький флот досяг влітку 1625 р. – 350 чайок. Якщо рахувати навіть по 50 козаків на кожному судні, то виходить понад 17 тисяч шабель. У наступні роки військова активність козаків на морі змусила турецького султана укласти мирну угоду із Запоріжжям. У 1649 р. таку угоду було укладено, і запорожцям було відкрито доступ до всіх портів Чорного моря. Султан вирішив за краще мати запорожців за партнерів, аніж за ворогів. Після цього активність козаків на морі значно знизилась: торгувати було безпечніше та більш прибутково, ніж воювати. До того ж, у цей час почалася визвольна війна 1648-1657 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького, чиїм союзником був васал турецького султана – кримський хан.

Отже, основними рисами козацького воєнно-морського мистецтва на той час були:

по-перше, рішучість і активність дій, завдавання превентивних ударів з метою перехоплення ініціативи;

по-друге, висока маневреність та мобільність;

по-третє, швидка і більш-менш точна оцінка та урахування реальних обставин;

по-четверте, ретельна підготовка удару;

по-п'яте, жорстка військова дисципліна, тверде і безперервне управління особовим складом під час морських походів. До цього слід додати раптовість нападу, постійну високу готовність до ведення бойових дій за будь-яких умов, вміння вести бій в умовах кількісної переваги противника, стійкий морально-психологічний стан запорожців.

Таким чином козацтво еволюціонувало від невеликих ватаг бездомних неосілих елементів до юридично оформленого стану феодального суспільства, з чіткими організаційними формами. Поступово наприкінці XVIу першій половині XVII ст. козацтво займає провідне місце в українському суспільстві, беручи активну участь в розв'язанні найболючіших проблем національного життя. Козаки стали політичним провідником українського народу, становлячи його політичну еліту.

Хронологія відомих морських походів українських козаків:

(за Володимиром Сергійчуком [Морські походи запорожців. – Дзвін. – 1993. – № 1. – С. 103–120] і Арнольдом Сокульським [Морські походи запорожців. – м. Дніпропетровськ: Січ, 1995. – 221 с.] з доповненнями Андрія Байцар)

1492 р. – запорожці поблизу Тягані (Бендери) взяли на абордаж турецьку галеру, яка везла ясир. Козаки звільнили всіх невільників;

• 1493 р. – під проводом черкаського старости Богдана Глинського козаки штурмом взяли і зруйнували фортецю Очаків;

• 1502 р. – запорожці обложили турецьку фортецю Тавань;

• 1504 р. – козацький флот повторив облогу Тавані;

• 1516 р. – козаки блокували з моря фортецю Акерман (Білгород);

• 1523 р. – флотилія запорожців діяла під Очаковом;

• 1527 р. – запорожці штурмували Очаків;

• 1528 р. – флотилія козацьких чайок висадила десант і штурмувала стіни Очакова;

• 1538 р. – знову запорожці громили відбудований турками Очаків;

• 1541 р. – під Очаковом діяла флотилія запорозьких чайок;

• 1548 р. – черговий штурм Очакова;

• 1551 р. – черговий раз запорозький флот спустошив Очаків;

• 1556 р. – спустошили околиці татарської фортеці Іслан-Кирмен. Потім підійшли до Очакова й атакували тамтешню фортецю;

• 1557 р. – князь Дмитро Вишневецький з козаками продовжував на­падати на турецькі фортеці в Північному Причорномор’ї, зокрема, поблизу Акермана (Білгорода);

• 1558 р. – запорозькі моряки оволоділи Джарилгачем і Перекопом;

• 1559 р. – похід Д. Вишневецького на Азов і Керч;

• 1560 р. – козацька флотилія зруйнувала Кафу (Феодосію). Тоді ж у союзі з донцями штурмували Азов, а козаки Д. Виш- невецького оволоділи Очаковом;

• 1561 р. – оволоділи кількома фортецями на узбережжі й досягли Кафи; • 1562 р. – похід на Очаків;

• 1563 р. – напали на околиці Очакова, забрали багато худоби;

• 1570 р. – 5 000 запорожців прибуло на Дон. Вони заснували тут Черкаськ, що згодом став столицею Донського козацтва. Напад на ординські володіння в Причорномор’ї;

• 1574 р. – похід українських козаків під Акерман (Білгород). Донські і запорозькі козаки напали на Азов;

• 1575 р. – козаки штурмом оволоділи фортецею Трапезунд, розгро­мили морські пірси і передмістя Стамбула, оволоділи фор­тецями Кілією, Сілістрою, Синопом. Запорожці на чолі з гетьманом Богданом Ружинським здійснили морський похід на Крим, де висаджувалися поблизу м. Ґьозлеве (Євпаторії) і Кафи;

054

Фото з репродукції: «Козаки здобувають Кафу» А.Орльонов (2010 р.)

 

  

 

 

 

 

• 1576 р. – взяття Кілії, успішний похід на Варну і Сілістру. Погроми татарських володінь поблизу Ґьозлева (Євпаторії) і Кафи;

• 1587 р. – похід під Ґьозлеве, Азов і Акерман;

• 1588–1589 рр. – щорічні успішні походи на фортеці Туреччини й Кримського ханства;

• 1595 р. – похід на Синоп;

• 1598 р. – напад на Кілію, Білгород, Тагиню, Сілістру;

• 1602 р. – 30 козацьких чайок двічі розгромили турецький флот на підступах до фортеці Білгород, оволоділи кількома ту­рецькими галерами і штурмували Кілію;

• 1603 р. – штурм узбережжя Криму, взяття фортець Ізмаїла та Облічиці;

• 1606 р. – флотилії запорозьких чайок штурмували фортецю Кілію, Анкерман, захопили в морі 10 турецьких галер, взяли фор­тецю Варну і знищили увесь флот у гавані. Того ж року на чолі з Петром Сагайдачним запорожці оволоділи Кафою;

• 1607 р. – флотилія запорожців на чолі з П. Сагайдачним розбила турецьку флотилію під Очаковом;

• 1608 р. – здобули Перекоп;

• 1609 р. – запорозькі флотилії штурмували Кілію, Ізмаїл і Кафу;

• 1610 р. – козаки успішно діяли на морі на підступах до фортець Ізмаїла, Кілії, Білгорода, Облучі, Новосідло;

• 1612 р. – у складі 60 чайок козацька флотилія здійснила вдалі по­ходи на ворожі укріплення – Ґьозлеве, Бабадаг, Варну і Месембрій. Восени спільно з донцями запорожці розорили Ґьозлеве;

• 1613 р. – козаки здійснили два походи на Турецьке узбережжя, а в гирлі Дніпра розбили турецьку флотилію та оволоділишістьма турецькими галерами і кількома допоміжними суднами;

• 1614 р. – у серпні запорожці спільно з донцями оволоділи Синопом, знищили верфі і значну кількість кораблів поблизу пристані;

• 1615 р. – на 80 чайках козаки підійшли до Стамбула (Констан- тинополя), гарнізон якого тоді налічував 24 тисячі яничар і 6 тисяч сіпахів;

• 1616 р. – П. Сагайдачний повів своє військо до Кафи, спалив її, виз­волив велику кількість українських бранців, підготовлених для продажу;

• 1617 р. – обраний замість П. Сагайдачного старшим Війська Запорозького Дмитро Барабаш повів козаків до Стамбула. Здобувши в морі перемогу над оттоманською флотилією, нагнали на правителів Порти такого жаху, що ті стали по­грожувати війною Речі Посполитій;

• 1620 р. – козаки на 150 човнах спустошили все узбережжя Чорного моря, пограбували й цілковито спалили Варну;

• 1621 р. – навесні відбувся спільний похід 1 300 донців і 400 запо- рожців «за Чорне море» на м. Різу;

• 1623 р. – спалили передмістя Трапезунда;

• 1624 р. – козаки на 80 чайках спустилися через Борисфен і висади­лися поблизу Кафи, де розгромили це місто;

• 1625 р. – козаки розгромили навколо Трапезунда 250 міст і містечок;

• 1626 р. – похід гетьмана Михайла Дорошенка разом з донцями на Азов. Походи запорожців на Трапезунд;

• 1627 р. – разом з донцями руйнували Чорноморське узбережжя;

• 1628 р. – походи в Крим (під Бахчисараєм загинув гетьман М. Дорошенко);

• 1629 р. – близько 2 000 запорожців і донців напали на кримське м. Карасубазар (Білогірськ) та навколишні села. Тоді ж на Чорному морі діяв ще один великий загін запорожців, який спустошив околиці Стамбула, поруйнував гавані в Кілії, Ізмаїлі, Балчику, Варні і Сизополі;

• 1630 р. – 500 запорожців і 1 000 донських козаків спробували за­хопити Керч;

• 1631 р. – похід запорожців та донців на Крим. Погроми в околицях Керчі. Захоплення міст Ґьозлеве, Інкерман та навколишніх поселень;

• 1632 р. – запорожці і донці взяли Синоп;

• 1633 р. – похід гетьмана Івана Сулими на Азов;

• 1634 р. – у серпні гетьман І. Сулима разом з донцями чотири дні штурмував Азов, потім громив Акерман (Білгород), Кілію, Ізмаїл;

• 1635 р. – запорожці з донцями діяли поблизу берегів Криму і Туреччини. Запорожці цілковито знищили фортецю Кодак на Дніпрі та її гарнізон. Керував цією операцією І. Сулима;

• 1637 р. – запорожці з донцями взяли Азов;

• 1638 р. – 1 700 запорожців і донських козаків зазнали поразки від турецького флоту в дельті Кубані;

• 1640 р. – запорожці з донцями на 23 суднах у Керченській протоці вступили в бій з турецькою ескадрою із 40 галер і потопи­ли дві, решта втекла в Азов;

• 1641 р. – оборона фортеці Азова від турків;

• 1644 р. – запорожці з донцями штурмували Азов;

• 1645 р. – 5 000 запорожців спільно з донцями на 84 суднах діяли на Чорному й Азовському морях, штурмували Керч і Азов;

• 1646 р. – 2 400 запорожців брали участь у штурмі Дюнкерка (Франція) на чолі з полковниками Іваном Сірком і Солтенком;

• 1648 р. – 600 запорожців і 300 донців на 20 суднах успішно діяли поблизу Тонких Вод (Кримське узбережжя), відбивши в татар захоплених українських полонених. Восени козаки на 16 суднах ходили на Темрюк;

• 1654 р. – руйнування козаками Судака і Кафи;

• 1655 р. – запорожці спільно з донцями на 34 суднах вийшли в море, захопили Тамань і зірвали похід татар на Україну;

• 1656 р. – запорожці і донці кількістю понад 2 000 штурмували Азов і Очаків. Поблизу м. Ґьозлеве вони відбили 200 полонених українців і московитів, захопили в полон 600 турків і та­тар;

• 1657 р. – руйнування козаками околиць Очакова і Перекопа;

• 1659 р. – похід кошового І. Сірка на Акерман, потім на Ногайські улуси. Сірко на чолі запорожців завдав поразки нашим со­юзникам – кримським татарам; він звів нанівець перемогу гетьмана Івана Виговського над московським військом під Конотопом 1659 р.;

• 1660 р. – запорожці на чолі з І. Сірком напали на Очаків і спалили його;

• 1663 р. – запорожці три доби вели морську битву з турецьким фло­том на Чорному морі;

• 1665 р. – козаки знищили кілька турецьких кораблів, висланих із Тавані до Січі; • 1666 р. – восени між Московією та Польщею відбувались переговори про укладення перемир’я (ціною поділу України між ними). Гетьман Правобережної України Петро Дорошенко визнав протекцію Криму і в союзі з татарами завдав нищівної по­разки польським військам поблизу Брацлава;

• 1667 р. – гетьман П. Дорошенко з 24 тисячами козаків і кількома ти­сячами татар оточив польську армію неподалік Підгайців у Галичині. Водночас запорожці під проводом кошового отамана І. Сірка напали на Перекоп (дуже непродуманий вчинок запорожців), після чого татари уклали сепарат­ний мир з поляками, а П. Дорошенко визнав підданство Польщі;

• 1668 р. – І. Сірко організував чотири спільні походи городових, за­порозьких і донських козаків, а також калмиків проти татар; дійшли до Бахчисарая, напали на ханську столи­цю;

• 1670 р. – під командуванням І. Сірка запорожці штурмували Очаків;

• 1672 р. – під командуванням І. Сірка запорожці спустошували села у Волоській землі та Акерманщині;

• 1686 р. – у союзі з донцями козаки штурмували фортеці Лютик і Кизикермен. Успіху не домоглись, однак забезпечили вихід донцям у море, а ті потім успішно діяли під Темрюком;

• 1690 р. – запорожці штурмували турецькі фортеці в гирлі Дніпра і татарські поселення в Криму;

• 1692 р. – запорожці тримали в облозі Очаків;

• 1694 р. – спільно з донцями запорожці заволоділи Чонгарським го­родком;

• 1695 р. – (Перший Азовський похід) одночасно з наступом на Азов українська армія (120 тис. осіб) на чолі з гетьманом Іваном Мазепою і невеликий московський загін під коман­дуванням Бориса Шереметьєва захопили у липні 1695 р. турецько-татарські фортеці Кизикермен, Тавань та ін. Підійшовши до гирла Дону, московські війська 5 липня 1695 р. почали облогу Азова. Невдалі штурми фортеці 5 серпня і 25 вересня призвели до великих втрат і при­мусили московську армію у листопаді 1695 р. відступити;

• 1696 р. – (Другий Азовський похід) у травні 1696 р. Азов оточили з суші і блокували московським флотом під командуван­ням Ф. Лефорта. Після запеклого штурму фортеці 17–19 (27–29 липня) українськими полками гарнізон фортеці капітулював. Вирішальну роль у облозі та здобутті Азова відіграли українські козаки. Похід козацького флоту на чолі з Яковом Морозом відвернув на себе значні сили ту­рецького флоту і кримського хана. Це значно полегшило штурм Азова;

• 1735–1739 рр. – (російсько-турецька війна) участь запорожців у морських битвах під час війни. Ця війна засвідчила: лівобережне козацтво в той час перебувало на етапі перетворення з військового стану на стан, у якому переважають цивільні ознаки;

• 1736 р. – російсько-українська армія під командуванням Б. Мініха та наказного гетьмана Я. Лизогуба 20 (31 травня) 1736 р. штурмом здобула Перекоп, 5 (16 червня) – Ґьозлеве (Євпаторію), 17 (28 червня) – Бахчисарай (московити спалили ханський палац, а саме бібліотеку і сховище архівів).

• 1737 р. – козаки брали участь у штурмі Очакова;

• 1738 –1739 р. – 18 000 козаків і 4 000 запорожців брали участь у пере­можному Молдавському поході Б. Мініха, що вирішив долю війни;

• 1768 –1774 рр. – (російсько-турецька війна) – участь запорожців у морсь­ких битвах під час війни;

• 1775 р. – після зруйнування Запорозької Січі Росія продовжува­ла використовувати запорозьких мореплавців. Саме вони брали найактивнішу участь у взятті турецьких твер­динь у Північному Причорномор’ї – Очакова, Кінбурна, Хаджибея, острова Березань; 

• 1787–1792 рр. – (російсько-турецька війна) – участь запорожців у морських битвах під час війни.

053

На фото з репродукції: Ілля Юхимович Рєпін.Кінець Чорноморської Вольниці. 1900-ті рр. 

 

 

 

 

 

 

 

Список рекомендованої літератури

1.                     Апанович О.М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. / О.М. Апанович. – Дніпропетровськ: Січ, 2004. – 229 с.

2.                     Брехуненко В. „Дивна то і не сказана мужність…”. Козаки у Хотинській війні 1621 р. / В.Брехуненко. – Київ: Темпора, 2013. – 120 с.

3.                     Брехуненко В. Програна битва виграної війни. Битва під Берестечком 1651 р. / В.Брехуненко. – Київ: Темпора, 2013. – 116 с.

4.                     Історія українського козацтва: нариси у 2 т. / В.А. Брехуненко, Л.В. Войтович, О.Б. Головко та ін.– Київ: ВД «Києво-Могилянська академія», 2006. – 839 с.

5.                     Крип’якевич І. Історія українського війська / І. Крип’якевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів. Упоряд. Б. Якимович. – Львів: Світ, 1992. – 712 с.

6.                     Мицик Ю.А. Як козаки воювали : іст. розповіді про запорозьке. козацтво / Ю.А. Мицик, С.М. Плохій, І.С. Стороженко. – Дніпропетровськ: Промінь, 1991. – 301 c.

7.                     Поле битви – Україна. Від „володарів степу” до „кіборгів”. Воєнна історія України від давнини до сьогодення / Упоряд. К. Галушко – Харків: „Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2016. – 352 с.

8.                     Сокирко О. Конотопська битва 1659 р.: Тріумф в часи руїни / О. Сокирко. – Київ: Темпора, 2008. – 72 с.

9.                     Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669–1726 рр. / О. Сокирко. – Київ: Темпора, 2006. – 280 с.

10.                Сокирко О. Полтавська битва 27 червня 1709 р.: Український Рубікон (Частина І) / О.Сокирко. – Київ: Темпора, 2008. – 80 с.

11.                Сокирко О. Полтавська битва 27 червня 1709 р.: Український Рубікон (Частина ІІ) / О.Сокирко. – Київ: Темпора, 2008. – 104 с.

12.                Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: у 3-х т. / Д.І.Яворницький – Київ: Наукова думка, 1990-1991. 

13. Байцар А. Л. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. – 358 с.

 

 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

«Історія українського війська». Курс лекцій 2016 року. «Ветерани.UA»

 

jooble