ГоловнаНовиниКомандир полку "Миротворець" Хафіз Рафієв: Останнім часом ставлення до підрозділів, сформованих з добровольців, змінилося не у кращий бік

Командир полку "Миротворець" Хафіз Рафієв: Останнім часом ставлення до підрозділів, сформованих з добровольців, змінилося не у кращий бік

056

(Друкується у скороченому варіанті – примітка редакції)

Серед тих силовиків, яких залучили до патрулювання регіону на період епідемії, активно беруть участь бійці спецпідрозділу "Миротворець", який розквартирований у Києво-Святошинському районі. З командиром підрозділу спеціального призначення – підполковником Хафізом Рафієвим днями спілкувався журналіст порталу "Моя Київщина".

- Хафізе Магеррановичу! Рівно рік тому наше видання інформувало своїх читачів про кадрове рішення в системі МВС. Тоді Ви пішли на підвищення - із посади заступника полку спеціального призначення "Миротворець" Ви стали його командиром. Давайте трохи нагадаємо читачам (аби вони хоча б не плутали вашу назву з брендом однойменного сайту Центру дослідження ознак злочинів проти нацбезпеки України)  історію, вірніше - бойовий шлях вашого спецпідрозділу.

- Насамперед зазначу, що усі співробітники полку були добровольцями батальйонів, які з перших тижнів агресії на Донбасі (тобто – з травня 2014 року) давали відсіч зовнішньому ворогу та колаборантам-сепаратистам на Донеччині та Луганщині.

А сам полк був створений за наказом МВС України 7 серпня 2015 року на базі однойменного батальйону, сформованного в структурі ГУ МВС України в Київській області ще 9 травня 2014-го року. Але до складу нашого спецпідрозділу також увійшли бійці інших батальйонів:"Київщина", "Гарпун" та частина роти "Торнадо" (ГУ МВС у Луганській області).

Після проведення чотирьох місяців спеціальної підготовки та бойового злагодження у грудні 2015 року полк вирушив для виконання поставлених задач у зоні АТО. Типові задачі підрозділу — боротьба з тероризмом, забезпечення охорони громадської безпеки та порядку на Київщині та охорона важливих об'єктів державного значення.

- У кожного війського підрозділу ЗСУ чи в структурах МВС є різний режим несення бойового чергування. Який він зараз при оголошенні карантину?

- Так, згідно з наказом нашого командування, ми з 13 березня перейшли на режим посиленного чергування. На сьогоднішній день здійснюємо службу на чотирьох блок-постах регіону, а саме - два пости розташовані в Обухівському районі й два – у Лісниках. Ці блок-пости знаходяться поблизу місць обсервації людей, які контактували з хворими на COVID-19, таким чином унеможливлюють розповсюдження вірусу. І звичайно заради профілактики чергуємо ми й у рідному Києво-Святошинському районі, зокрема, на зупинках і на шляхах у Вишневому, Тарасовці та у Боярці. Через кожні 12 годин заступають наші бійці на чергування на цих ділянках контролю.

- До речі, в інтернеті користувачі висловлювали здивування тому факту, що поліціянти іноді чергують не там, де найбільший спалах вірусу, а там, де мешкають керівники - в тій ж Кончі-Заспі.

- Я чув такі нарікання, але гарячі точки регіону встановлюють аналітики ситуаційного центру, виходячи з їхніх висновків у нас і затверджується маршрут патрулювання.

- Кабмін і облдержадміністрація встановили на період карантину певні обмеження, не тільки для громадян, але й для перевізників та суб'єктів господарювання. Ваше завдання - контроль за їх виконанням. Разом з тим, у нас режиму надзвичайного стану немає, а лише - надзвичайної ситуації природного характеру. Але жодній людині не подобається, коли її дії обмежують, чи немає тут певних правових колізій, тим паче Конституція містить у собі цілком чіткі статті щодо додерження її прав?

- Перед запровадженням карантину представники главку МВС орієнтували нас бути максимально толерантними до людей і ми намагаємося додержуватися цих рекомендацій. Поряд з тим, варто нагадати, що відповідний закон про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій був прийнятий в країні ще наприкінці минулого століття і він передбачає принципи, на яких здійснюється цей захист: пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я людей, безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці.

Зазначу, що чинне законодавство у сфері безпеки передбачає не тільки відповідальність посадових осіб в межах іхніх повноважень, але й особисту відповідальність та піклування громадян про власну безпеку та неухильне дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру.

В суто в практичному сенсі штрафи оформлюють поліцейські з патрульної служби, з якими ми разом чергуємо…

- Але, погодьтесь, сума штрафу в 17 тисяч за адміністративне порушення - непідйомна для пересічного українця.

- Дійсно, з 17 березня є чинною нова редакція Кодексу про адміністративні правопорушення: його доповнено статтею 44-3, яка встановлює відповідальність за порушення правил карантину людьми.

Зміни, передбачені Законом № 530-IX: штрафи за порушення карантину, санітарних правил і рішень місцевої влади з питань боротьби з інфекційними хворобами становлять від  17 до 34 тис. грн для громадян і від  34 до 170 тис. грн – для посадових осіб.

Причому, протоколи про адміністративні порушення уповноважені складати поліцейські, саме ж стягнення накладає місцевий суд.

Моя особиста громадянська позиція полягає в тому, що я усвідомлюю, що розмір цих штрафів – неадекватний до середніх розмірів зарплат українців, не кажучи вже про мінімальні. Проте, як службовець, маю орієнтуватися на закон. Думаю, що законодавці, коли запроваджували ці зміни, виходили з тези, що наші люди стають більш законослухняними, коли виникає загроза – вдарити їх гривнею по кишені. Тому ми намагаємося обмежуватися попередженнями та роз'яснювальною роботою.

- Переконанний, що найбільшим шоком для людей при запровадженні обмежувальних заходів стало припинення роботи громадського транспорту в столиці та у містах регіону та міжміського сполучення – у вигляді функціонування автобусних маршрутів, електричок…

- Звичайно, для людей це – незручно, однак для забезпечення режиму карантину та ізоляції осіб з групи ризику - цей радикальний підхід, мабуть, є виправданим, тим паче, впевнений, що подібні обмеження запроваджені тимчасово…

Вочевидь, що рівень обмежень корелюється з динамікою росту захворювань на COVID-19. Спершу ми слідкували за кількістю пасажирів у кожній маршрутці, нині на трасу випускаємо лише службові автобуси - за перепустками, які за графіком возять на роботу і додому людей, що працюють на життєво необхідних для людей об'єктах - зокрема, медиків.  Після того, як пік захворювань піде на спад, поступово буде пом'якшуватися і режим карантину.

- До речі, а як ви узгоджуєте інформацію з іншими органами влади, з іншими силовиками, нарешті – з керівниками підприємств безперервного циклу виробництва?

- Безумовно, діємо узгоджено. В Головному управлінні Нацполіції Київської області створено ситуаційний центр, який координує наші дії з усіма структурами, задіяними на боротьбі з епідемією, в тому числі і з представниками охорони здоров'я регіону.

- Робочі наради відбуваються в селекторному режимі?

-Так, звичайно, ми теж намагаємося обмежити безпосереднє спілкування з колегами…

- Оскільки ви знаходитесь на передовій спілкування з іншими земляками, які, можливо, повернулися додому з-за кордону, чи є у ваших лавах бійці, які підхопили цю хворобу?

- Ні. Звичайно, хлопці періодично хворіють на простуду, але ми намагаємося звести загрозу підчеплення вірусу до мінімуму. Тим паче, особовий склад підрозділу має сам бути взірцем для громадян у додержанні карантинних обмежень.

А ще у "Миротворці" запроваджений щоденний, ранковий інструктаж перед заступанням на службу кожен поліцейський отримує засоби індивідуального захисту - медичні маски та дезінфектори. Завдячуючи командуванню, а також волонтерам ми забезпечені й окулярами та захисними перчатками…

- Наближається головне свято православних - Великдень. І хоча у нас церква відокремлена від держави, велике скупчення людей в храмах, а у поминальні дні - на кладовищах – створює передумову для поширення вірусу. Як тут бути?

- Що я тут можу сказати. Я – мусульманин, моя теща - християнка. Тож віра - дійсно особиста справа кожної людини. Разом з тим, весною, коли великі релігійні свята відзначають і католики, і православні, а також мусульмани, іудеї та представники інших релігійних конфесій, віряни мають дослухатися до думки світської влади, в тому числі - й до порад медиків щодо певних самообмежень при здійсненні культових обрядів.

- Про діяльність вашого спецпідрозділу зі ЗМІ можна дізнатися, коли ваших бійців залучають до виконання певних спецоперацій, спрямованих на затримання терористів чи бандитів. Але ви ж окрім виконання  особливих функцій в столичному регіоні ледь не вахтовим методом залучаєтесь до несення бойового чергування на Донбасі?

- Дійсно, ми регулярно здійснюємо ротацію своїх бійців у підрозділі, який несе службу в зоні ООС, щодня спілкуємося з ними. Зараз в зв'язку з карантином трохи затрималася ротація особового складу, залученого на Схід, але думаю, невдовзі хлопці повернуться до рідної бази.

- Вони там теж, мабуть, залучені до антикарантинного патрулювання?

- Так, ми, як спецпідрозділ, прикомандировані там до місцевих структур Національної поліції, яка здійснює пропускний режим. Тож карантинні обмеження на Донбасі регулюються не тільки ріішеннями центральної влади, але й розпорядженнями регіональних військово-цивільних адміністрацій. Тому, безумовно, для наших бійців до звичайного підсилення пропускних блок-постів додалося ще й додаткове карантинне навантаження.

- До речі, а тим хлопцям, які задіяні в карантинному патрулюванні тут, на Київщині, додаткове грошове заохочення передбачене?

- Так, кожен з першої двадцятки бійців, залучених до цієї місії, вже отримав по тисячі додаткових гривень премії.

- Сторінка Facebook "Миротворця" повідомила, що нещодавно кількох бійців вашого підрозділу на Донбасі було нагороджено…

- Дійсно, семеро наших бійців на початку місяця отримали відзнаки від Командувача Об’єднаних Сил - "Козацький хрест", медалі "За звитягу та вірність", грамоти та подяки за сумлінне виконання службових (бойових) обов’язків в зоні ООС з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Луганської та Донецької областей. Відзнаки вручив старший ротації безпосередньо на місцях несення служби підрозділом.

- Вікіпедія у статті про підрозділ наводить перелік бійців "Миротворця", які загинули при виконанні своїх обов'язків…

- Втрачати побратимів - завжди важко. Буквально днями ми поховали в Обухові В'ячеслава Гладуна, який напередодні помер в місті Привілля Луганської області внаслідок важкої хвороби…

- Останні десять років в нашій країні здійснюється перманентні реорганізації, але іноді подібна оптимізація не завжди зрозуміла, особливо коли це стосується тих, завдяки кому країна вистояла у найважчий період свого існування. Подейкують, приміром, що і ваш полк хочуть реорганізувати, а то й взагалі - розформувати?

- Що я можу сказати? Як військова людина будь-яке рішення (тим паче, якщо воно буде доцільним і обгрунтованим) сприйму, як належне. Разом з тим, важко не помітити, що останнім часом ставлення до підрозділів, сформованих на базі добровольців, змінилося, м'яко кажучи, не у кращий бік.

Свої завдання ми виконуємо, але дається взнаки нестача особового складу. Бо молодь, яка прагне служити в нас, з моменту звернення в кол-центр і до зарахування в список частини, чекає позитивного вердикту від 9 місяців до одного року. Адже спершу три місяці потрібно збирати усі потрібні документи, потім проходити іспити, згодом ще півроку навчатися. У наш динамічний час подібні тривалі у часі процедури певним чином охолоджують бажання хлопців влитися до нашого спецпідрозділу.

- Але повернемося до головного питання порядку денного - коронавірусу. Які Ваші відчуття: скільки ще можуть тривати карантинні обмеження на нинішньому рівні?

- Я не - вірусолог, але хотілося б, аби обмеження, які запровадили на період дії в регіоні надзвичайної ситуації, були б скасовані якомога швидше, тим паче, попереду в нашого суспільства ще виконання заходів із мінімізації негативних психосоціальних наслідків пандемії. Ми ж у себе чекаємо, коли хлопці , які  знаходяться вже третій місяць на Донбасі, повернуться додому.

Олександр Воронін, "Моя Київщина" разом із «Ветерани.UA»