ГоловнаКорисні матеріалиІсторіяБитва на Синіх Водах відбулася на 18 років раніше Куликова поля та стала ознакою падіння татаро-монгольського іга на території Київської Русі

Битва на Синіх Водах відбулася на 18 років раніше Куликова поля та стала ознакою падіння татаро-монгольського іга на території Київської Русі

065

На фото: картина Андрія Холоменюк «Битва на Синіх водах» (1362). Об’єднане литовсько-руське (українське) військо проти війська Золотої Орди. Полотно, олія, авторська техніка, 200х144

Андрій Холоменюк народився в 1957 р. у Чернівцях в родині художників.

У 1974–1979 рр. Андрій Холоменюк навчався на факультеті декоративно-прикладного мистецтва в педагогів С. І. Лазеби та В. Н. Борисенка.

З 1986 р. розпочав активну виставкову діяльність: упродовж 1986–1989 рр. взяв участь у дев’яти республіканських виставках, на яких було продано чимало робіт митця. З 1992 р. доробок А. І. Холоменюка налічує близько 35 персональних виставок та участь у інших виставках різних рівнів в Україні та за кордоном. Багато творів Андрія Холоменюка придбано приватними колекціонерами України, Росії, Австрії, Австралії, Болгарії, Ізраїлю, Канади, Німеччини, США, Швеції, чимало також зберігається у фондах музеїв.

У серпні 2010 р. було відкрито галерею «Хотинська війна 1621 року» в експозиції військово-історичного музею «Хотинська фортеця» (м. Хотин), де експонується 15 творів автора.

Митець не зупиняється на досягнутому, працює в багатьох жанрах живопису: ландшафтний та архітектурний пейзаж, натюрморт, портрет тощо. Велике місце у його творчості займає військово-історична тема, баталістика, твори на релігійну тематику. Активно працює в напрямі сучасного живопису з використанням нових технік та технологій. 

Андрій Холоменюк також намалював портрети двох загиблих героїв Майдану – Олександра Щербанюка та Василя Аксенина і передав міській раді міста Чернівці.

Військо і військове мистецтво середньовічної України: княжа доба

Битва на Синіх Водах (Синьоводська битва; вірогідно між 24 вересня 25 грудня 1362) битва між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та військами монголо-татарських правителів Поділля, що відбулася на річці Сині Води (тепер — річка Синюха, притока Південного Бугу на Вінничині). Встановлено факт існування тут великого золотоординського міста та раптове припинення його життєдіяльності вочевидь внаслідок бойових дій.

Однак, найбільш імовірним місцем битви є район сучасного с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області

Унаслідок здобутої перемоги Ольгерд відвоював у татар Київ i захоплене ними у середині ХІІІ століття Поділля і розширив свої володіння далеко на південь у напрямку до Чорного моря. Перемога литовсько-руського війська у Синьоводській битві задовго до Куликовської битви 1380 року підірвала могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов'янських народів від монголо-татарського іга.

Війська Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтіського під командою Ольгерда зустріли на пограниччі своїх володінь полки Кутлубуги (правителя «Лівобережної» тьми), Джанібека (правителя «Правобережної» тьми) та Деметрія (правителя тьми в Дністровсько-Прутсько-Дунайському міжріччі).

До речі, завоювання монголів, що уразили світ, були ґрунтовані на принципах залізної дисципліни і військових порядках, впроваджених саме Чингісханом. Монгольські племена були спаяні своїм вождем в орду, єдиний "народ-військо". Уся громадська організація степовиків будувалася на основі введеного закону "Велика Яса" (зведення законів, яке дозволяє зрозуміти принципи устрою держави, війська, містить приписи, моральні і судові – примітка редакції).

Дружина нукерів була перетворена в особисту гвардію (кишкитенов) хана, чисельністю в 10 тисяч чоловік; решта війська ділилася на десятки тисяч ("пітьми" або "тумени"), тисячі, сотні і десятки бійців. На чолі кожного підрозділу стояв досвідчений і умілий воєначальник.

Правління князя Володимира. Територіальне зростання Київської Русі.

061Битва почалася атаками ординців «скіфським колом» з густим градом стріл з луків на центр війська Ольгерда, що швидкими маневрами розступалося, пропускаючи ворожу кінноту всередину «підкови» та обстрілюючи у фланг наступаючих та тих, хто відходив більш ніж з тисячі арбалетів! Арбалетна кована залізна стріла – «болт» вагою біля 200 грамів гарантовано пробивала найміцніші на ті часи  обладунки ординських кіннотників, призводячи до величезних втрат серед них.

Це була тактика Данила Галицького, яка давала змогу  тримати маневрену оборону з можливістю контратак та обстрілів атакуючих з флангів. Висунуті уперед фланги війська Ольгерда, що укладались з шістьох тактичних одиниць в формі підкови, на природні перепони (пагорби, ручаї, западини) не дозволили кочівникам зробити обхідні маневри.

Знищивши наступальну силу ординського війська «литва з русинами із шаблями та списами в рукопашному бою 062прорвали лобові частини орди» та контратакою важкої кінноти змішали ряди відступаючого супротивника. Татари почали мішатися та перелякані тікати в розлогі поля.

Литовсько-руські воїни наздоганяли та нищили степовиків найчастіше біля переправ, по степах та берегах річок.

Київ було взято без великої боротьби, та поставлено управляти ним сина Ольгерда Володимира.

Починаючи з 1362 року Київщина, Переяславщина, Волинь, більша частина Подільської та Чернігово-Сіверської землі вже знаходяться під владою литовських князів. Землі першого українського королівства (Данило Галицький був коронований в 1253 році) після загибелі останнього правителя Галицько-Волинської держави Юрія Другого були захоплені Польщею, Литвою, Угорщиною та Молдавією.

За межами Великого Князівства Литовського зосталися регіони  Київської Русі: Галичина у складі Польщі,  Північна Буковина у Молдавського князівства,  Закарпаття під Угорщиною. Битва на Синій Воді об’єднаного литовсько-руського (українського) війська під керівництвом литовського князя Ольгерда - перша велика поразка золотоординського війська, яка привела до звільнення земель Київщини, Волині і Поділля.

 

Загальна характеристика розвитку військової справи у часи княжої доби Київської Русі у курсі лекцій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Битва відбулася на 18 років раніше так званої «Куліковської битви», результатом якої стао те, що через рік хан Тохтамиш спалив Москву, жителів вирізав, а Московія зі статусом московського улусу Золотої орди сплачувала данину кримському хану по 1700 рік, зберігши і по сьогодення ханський, царський – одноосібний спосіб управління державою та стан напіврабського населення).     

    Відбулося  поновлення європейського напрямку розвитку держави (Русі) в складі створеного Великого князівства  Литовсько-Руського, на величезних просторах Европи, від Балтики на півночі до Причорномор’я на півдні, від Волині та Поділля на Заході до Брянська і Новгород-Сіверського на сході, у формах та на засадах протилежних абсолютній владі ханів чи царів.

Приєднавши до своїх володінь західні та південно-західні землі колишньої Київської Русі, Литовське князівство стало величезною багатонаціональною державою, найбільшою в тогочасній Європі. В ході завоювання українських земель Ольгерд та його прибічники проявили політичну мудрість. Вони здобули собі довір'я місцевого населення насамперед тим, що намагалися нічим не відрізнятися від місцевих феодалів. Шануючи місцеві звичаї і культурні надбання українського народу, вони цілком свідомо переймали його культуру, намагалися практично використати її здобутки в усіх сферах життя.

«Великий Кордон» - буферну зону у протистоянні двох цивілізацій - Сходу і Заходу, утворило державне об’єднання: Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське, міць якого литовці посилювали приймаючи православну віру, застосовуючи письменність та законодавство Русі - «Руську Правду» князя Ярослава, зберігали самобутність українського та білоруського народів, за принципом: «Ми старини не рушаємо, а новини не уводимо». 

Легенды и мифы древней … России: Дарт Вейдер русской истории

«Ветерани.UA»

063