ГоловнаКорисні матеріалиТехнології"Москва під прицілом. Які подарунки Путіну готують українські ракетники", - блогер

"Москва під прицілом. Які подарунки Путіну готують українські ракетники", - блогер

487         "На третій рік неоголошеної війни цілком очевидно, що непорушність кордонів будь-якої позаблокової держави гарантується тільки сильною армією, котра якщо не зможе повною мірою відбити можливий наступ, то принаймні нанести реальні втрати супротивникові. А одним з елементів боєздатності є наявність на озброєнні ракет самого різного призначення", - пише Михайло Жирохов для dsnews.ua, йдеться в публікації на порталі інтернет-ресурсу "Патріоти України", і продовжує:

            "Відразу після розпаду СРСР США і Росія зробили усе, щоб позбавити Україну не лише ядерної зброї, але й засобів щодо доставки. У підсумку за станом на весну 2014 року ЗСУ могли мати в розпорядженні тільки оперативно-тактичні ракети "Точка" і "Точка-У" з дуже скромними можливостями ураження цілей на відстані до 120 км.

            Хоча в ході бойових дій на Донбасі в 2014-2015 рр. ці ракети не стали вирішальним чинником, проте їх розрахунки нанесли досить відчутні втрати, як бойовикам, так і російському контингенту.

            Але вже в 2014 році військовим стало зрозуміло, що в подальшому розраховувати на "Точки" не можна. По-перше, із зрозумілих причин росіяни відмовилися подовжувати терміни зберігання і експлуатації цієї зброї (останні сертифіковані випробування були проведені на полігоні Капустін Яр ще у 2012 р.). По-друге, армії була потрібна більш далекобійна зброя, тим більше що Україна мала і має можливості для її розробки і виробництва, а також не пов'язана в цьому плані ніякими міжнародними угодами.

            Взагалі, важливість ракетної зброї як такої керівництво України розуміло ще з часу отримання незалежності - недаремно початок першої ракетної програми країни датується далеким 1992 роком. При цьому основний упор був зроблений на Конструкторське Бюро "Південне" імені Янгеля в Дніпропетровську, де за радянських часів було розроблено 12 з 20 міжконтинентальних балістичних ракет Радянської Армії.

486    Комплекс "Грім-2"

            В результаті до 2013 року українськими конструкторами було втілено ракетний оперативно-тактичний комплекс "Сапсан", прийняття на озброєння якого планувалося у 2015-му. Проте в червні 2013-го міністр оборони Павло Лебедєв (член Партії регіонів, після Революції Гідності утік в Крим, зараз офіційно розшукується військовою прокуратурою) своїм рішенням зупинив фінансування роботи за проектом.

            Анексія Криму і гібридна війна з Росією стимулювали розвиток ракетної промисловості країни. Вже восени 2014 року проект "Сапсан" було відновлено, приблизно в цей же час "Південмаш" знайшов арабських спонсорів для паралельної розробки нового проекту - "Грім". Причому концепція обох ракет однакова - це одноступінчата ракета з твердопаливним двигуном з голівкою самонаведения і влучністю 3-5 м з мінометним стартом з транспортно-пускового контейнера.

            Відмінність тільки в дальності ураження цілей - згідно з підписаними в 1998 році домовленостями по РКРТ (Режим контролю щодо нерозповсюдження ракетних технологій) експортувати ракети з дальністю польоту понад 300 км не можна.

            Саудівський контракт дозволив дніпровським ракетобудівникам швидко "викотити" і проект комплексу для ЗСУ, який дістав назву "Грім-2".

            А на тлі випробувань ракетного комплексу на базі важкої РСЗО "Смерч" - "Вільха" вимальовується цілісна картина ракетного озброєння ЗСУ: "Град" - "Ураган" - "Вільха" - "Сапсан" - "Грім-2". Судячи з деяких непрямих даних і вкладених бюджетних коштів таку лінійку ракет ЗСУ матиме в розпорядженні до 2020 року.

ЧИТАЙТЕ:  Ворогів «Грім» уразить: як створюють українські ракетні комплекси

         Проект "Сапсан"

482            За станом на осінь 2017-го вже закінчуються польові випробування "Вільхи", при цьому вдалося досягти феноменальних для ракет цього типу результатів по точності, "Сапсан" і "Грім-2" вже увійшли до стадії випробувань як окремих компонентів, так і комплексу в цілому. Так, в травні 2017 року очевидці опублікували в Інтернеті фото самохідної пускової установки комплексу "Грім-2" по дорозі з Харкова в Дніпро.

            Вже сьогодні можна говорити про те, що "Сапсан" призначений для ураження поодиноких і групових стаціонарних цілей на дальностях до 500 км, а "Гром-2" - до 850 км. Тобто в зону ураження з території України потрапляє навіть Москва, не кажучи вже про Саратов, Смоленськ, Ростов, Білгород, Курськ і Липицке.

            Хоча загальні характеристики є засекреченими, але можна говорити, наприклад, про те, що бойова частина як "Сапсана", так і "Грім-2" складатиме 480 кг і створена як за моноблочною так і касетною схемою. Бортова система управління ракет - інерціальна, комплектована системами навігації і наведення різного типу (радіолокаціями, оптико-електронними).

            Проте оперативно-тактичні ракетні комплекси не єдиний напрям нашої ракетної програми. Є ще, наприклад, крилата ракета "Коршун" з двигуном МС- 400 виробництва запорізького ВАТ "Мотор Січ". Причому простежується певна міра уніфікації - так, " Коршун" несе бойову частину аналогічну тактичним ракетам, проте може базуватися не лише на наземних пускових установках, але і на кораблях і навіть винищувачах типу Су- 27.

484    Ракета "Коршун"

            У зв'язку з тим, що "Коршун" - це крилата ракета, її завданням є проходження ППО супротивника на надмалій висоті до 50 метрів, нижче "рівня радарів", огинаючи рельєф місцевості. Серйозною відмінністю є дальність застосування - всього 280 км. Очевидно, "Коршун" обладнаний комбінованою системою управління, яка об'єднає інерціальну і GPS/GLONASS- навігацію. Протикорабельна версія ракети матиме голівку самонаведення для наведення на кінцевому етапі.

481            Велика верогідність, що ці ракети підуть на озброєння ЗСУ вже найближчі 2-3 роки, адже "до війни" (у 2009 році) на базі цього ж двигуна тіж самі конструктори розробили китайську ракету CJ - 10, а трохи пізніше взяли участь і у білоруському проекті "Лелека".

            А є ще протикорабельний ракетний комплекс "Нептун", ракети для якого проектують в Київському конструкторському бюро "Луч". За деякими даними, роботи надзвичайно ударними темпами ведуться на базі конструкції російської протикорабельної ракети Х- 35. Вважається, що ракети комплексу використовуватимуться для ураження бойових кораблів і транспортних суден зі складу ударних груп (конвоїв) або поодиноко їдучих водотоннажністю до 5 тис. тонн.

При цьому вона матиме вже "стандартний" для українських ракет контейнерний старт з мобільного або стаціонарного носія.

483    Ракета "Нептун"

            Є серйозні надії на озброєння цими ракетами судів і кораблів флоту. Так, саме під них спроектовані ракетний катер проекту "Лань" (за планами до 2020 р. - три у складі ВМСУ), а також ними буде озброєний ракетний катер "Прилуки", який був переданий росіянами після анексії Криму без протикорабельних ракет "Терміт".

ЧИТАЙТЕ:  Окупанту привіт від артилерії ЗСУ: Новий "букет" великого калібру… 

Підводячи підсумок, можна казати, що анексія Криму і війна на Донбасі і нова геополітична реальність, що склалася у зв'язку з цим, тільки спонукали розвиток української ракетної програми. Результати вкладення колосальних коштів при збереженні нинішніх темпів фінансування буде видно вже у 2018 - 2020 роках, коли наші збройні сили отримають потужні неядерні інструменти стримування намірів будь-якого зовнішнього супротивника".

Джерело.     «Ветерани.UA»