ГоловнаНовиниСирійцям знову не щастить: що буде в Ідлібі?

Сирійцям знову не щастить: що буде в Ідлібі?

 093Російський військовий експерт Павло Фельгенгауер в статті для «Нової газети» розповідає, чому найближчим часом може відбутися зачистка Ідліб.

У Сирії залишилася тільки одна нескорена зона «деескалації» – в провінції Ідліб, на північному заході, на кордоні з Туреччиною. Туди, на порівняно малий п'ятачок, від російських бомб і снарядів, від карателів президента Башара Асада і його союзників-найманців збіглося до трьох мільйонів сирійського народу. Тепер Захід погрожує, що втрутиться в конфлікт, якщо в Ідлібі сирійський режим знову застосує хімзброю або ОВ (отруйні речовини), а Росія у 094відповідь посилює угруповання, довівши число бойових кораблів у регіоні до десяти плюс два підводні човни.

У 2017 році під гарантії Росії, Туреччини, Ірану, а також США і Йорданії, на півдні Сирії були позначені чотири зони «деескалації», в яких збройній опозиції була обіцяна гуманітарна допомога і безпека. Цього року почалося послідовне знищення цих зон: була зачищена зона в провінції Хомс, і потік бомб перетворив на стос гравію передмістя Дамаска – Східну Гуту. Розрізнену сирійську опозицію били частинами, як вчать в Академії Генштабу.

095Основна опозиційна сила в Східній Гуті – «Джейш аль-Іслам» на запрошення Москви брала участь у 2017-му в переговорах в Астані, а її лідера Мохаммада Аллуша оголосили зразковим опозиціонером, який погодився визнати РФ «надійним гарантом і партнером». Навесні 2018 лідери «Джейш аль-Іслам» благали російських військових виконати обіцянки і припинити бомбардування, але у відповідь їм запропонували тільки безпечний виїзд бойовиків разом із сім'ями і родичами в колонах автобусів до провінції Ідліб: за умови здачі укріплень і важкого озброєння.

7 квітня 2018 року на місто Дума (останній оплот оборони в Східній Гуті), як стверджують свідки, були скинуті з вертольотів ємності з хлором. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) заявила, що в Думі від застосування ОВ (імовірно – хлору) постраждало до 500 осіб, 43 – загинули. Хлор – важкий газ, який сам затікає до підземних укриттів, де немає хорошої вентиляції і куди від бомбардування сховалися захисники Думи. Хіматака зломила волю до опору, бойовики здалися і були вивезені в Ідліб з чадами і домочадцями. Втрати серед прихильників режиму Асада і союзників були незначні. Не те що під час штурму Алеппо в 2016-му.

Москва люто доводила, що в Думі була «провокація», а не урядова хіматака.

096В покарання за хіматаку 14 квітня 2018 року США, Великобританія і Франція завдали ракетного удару по об'єктах у Сирії, які були імовірно пов'язані з розробкою ОВ. Удар носив демонстративно-показовий характер і не завдав режиму скільки-небудь помітної шкоди.

Огляд події: ВПС Сирії нанесли удар хімічною зброєю в сирійській провінції Идлиб

Після розгрому Східної Гути та інших вогнищ опору в околицях Дамаска наступна операція влітку 2018-го року щодо зачистки Південної зони «деескалації» в прикордонних з Йорданією та Ізраїлем провінціях Дейра і Кунейтра відбулася на подив легко. Опір опозиції швидко розвалився: охочих гинути під бомбами і напрошуватися на можливу хімічну атаку знайшлося мало.

Президент Дональд Трамп не раз висловлював бажання повернути американських солдатів додому з Сирії. Трамп припинив всі програми допомоги «помірній» опозиції, які були розпочаті за президента Барака Обами.

Тільки на північному сході Сирії в курдському напівнезалежному регіоні Роджава американські військові продовжують операції проти залишків ІД разом з курдами. З американською допомогою курди Роджави зайняли великі території разом з основними сирійськими родовищами нафти і газу, які раніше контролювала ІД. Але для курдів головний ворог не в Дамаску, а в Анкарі: вони з сирійською опозицією воювали частіше, ніж з Асадом, і вони цілком готові домовлятися про компроміс, якщо отримають широку автономію і захист від турків.

Останнім часом почалися авіа- й артилерійські удари по Ідлібу: йде підготовка до ліквідації останньої, найбільшої зони «деескалації». Російське Міноборони оголосило, що бойовики з Ідлібу нібито самі готують наступ з важкою технікою на Алеппо і Хаму, що в умовах відкритої місцевості, вогневої переваги і панування ВКС в повітрі – безглузде самогубство. Треба думати, що звинувачення противника в провокаціях – хороший привід для виправдання великий операції щодо  зачистки Ідлібу. Бойовиків і вороже налаштованого цивільного населення там накопичилося багато, противник окопався в горах і в містах, і відступати їм тепер з Ідлібу нікуди – тільки за кордон до сусідньої Туреччини. Або, в кращому випадку, в охоронювану турецькими військовими якусь спеціальну зону уздовж кордону.

Ні США, ні їхні союзники не збираються рятувати залишки «помірної» збройної опозиції в Ідлібі, ні тим більше сконцентрованих там ісламістських радикалів з колишнього фронту «ан-Нусра». У той же час США, Франція і Велика Британія попередили, що завдадуть удар по режиму Асада, якщо в Ідлібі знову застосують ОВ.

Для Трампа дуже важливо довести, що він готовий вдарити, на відміну від Обами, який в серпні 2013 року тільки погрожував, але не став втручатися після масованого застосування зарину в Східній Гуті.

У відповідь на західні загрози втручання, російські військові оголосили, що в Ідлібі бойовики разом з англійськими агентами готують «провокацію» – завезли, мовляв, хлор і готуються чи то труїти місцеве населення, чи то вдавати, що труять: а може, те й інше відразу.

Для масованої хіматаки потрібні фахівці і спеціальні засоби доставки ОВ: інакше неможливо створити вбивчу аерозольну або газову хмару. У сирійської опозиції таких можливостей немає, а у режиму Асада – є. Можна, звичайно, придумати, що терористи та їхні покровителі можуть влаштувати «провокацію» з ОВ. Але тоді потрібно обладнати якусь підпільну газову камеру. Саме таку камеру або кинуті кошти вищого хімзахисту для провокаторів слід знайти нашим в Думі для переконливості, замість безглуздої лабораторії.

Так склалося, що всерйоз заважати російським військовим знову затвердити владу Асада над більшою частиною Сирії ніхто зараз не збирається, і військові бази РФ в Сирії нікому особливо не заважають. США й Ізраїль, перш за все, стурбовані присутністю Ірану в Сирії, а з РФ сварки не шукають:

Здавалося б, якщо домовитися з президентом Реджепом Ердоганом і знайти спосіб переконати Асада не використовувати ОВ, можна в доступні для огляду терміни зачистити Ідліб, уникнувши конфронтації з Заходом. Але саме це, схоже, і не влаштовує: конфронтація з США життєво потрібна дуже багатьом в Москві.

Тим більше, не зважаючи на всі заяви про провокації і на демонстративне нарощування російського угруповання, в даному випадку ризик не такий вже й великий. США з союзниками можуть нанести ще один ракетний удар: але не по військах, що приготувалися зачищати Ідліб і не по російських базах. А військове відомство в Москві у відповідь відпрацює патріотичне обурення. Всі отримають, що хотіли, але протистояння залишиться «холодним». Тільки сирійцям знову не щастить.

"Новое время" та  «Ветерани.UA»

097