ГоловнаНовиниПутін міг вільно захопити Київ, але не зробив цього з однієї причини. Дмитро Тимчук

Путін міг вільно захопити Київ, але не зробив цього з однієї причини. Дмитро Тимчук

 044Дмитро Тимчук про політику Путіна в Україні.

У заключній частині великого інтерв'ю "Апострофу" координатор групи "Інформаційний спротив", нардеп ДМИТРО ТИМЧУК розповів про політику президента РФ Володимира Путіна в Україні, про миротворців на Донбасі, про ситуацію в Азовському морі і перетворення Росії на Північну Корею №2.

- Нещодавно міністр закордонних справ Німеччини заявляв про те, що у нього є оптимізм з приводу миротворців. І ще - Берлін хоче надати Мінську-2 нової динаміки. Звідки стільки оптимізму?

На фото: Дмитро Тимчук в студії Апостроф TV. Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Можна це пов'язати з контактами пана Путіна з пані Меркель. Але боюся в даній ситуації видати бажане за дійсне, бо і в першому, і в другому випадку виникає маса питань.

Ми прекрасно розуміємо, що Росія буде блокувати варіант з розміщення миротворців, який пропонує Київ, тобто взяття під контроль неконтрольованої ділянки кордону України з Росією в Донецькій і Луганській областях і всієї окупованої території. Москва наполягатиме на тому, що їй вигідно - розведення сторін, розміщення миротворців на лінії розмежування. Але якщо миротворці вводяться виключно на лінію розмежування, то ми розуміємо, що це просто заморожування конфлікту, тому що всі інші варіанти після цього перестають діяти. Росія зробить все можливе для цього.

Якби не Росія, то, можливо, цей сценарій розміщення миротворців на лінії розмежування зіграв би свою роль за спрощеним варіантом того ж хорватського сценарію. Тоді Сербія перестала підтримувати свої сепаратистські формування, і тільки після цього намітився якийсь вихід для вирішення проблеми. Але поки Росія чіпляється всіма зубами і кігтями за Донбас, варіант з миротворцями на лінії розмежування абсолютно ні до чого, крім заморожування конфлікту, не приведе.

Зараз будь-яка спроба Києва, навіть за підтримки США (а ми знаємо, що Білий дім підтримує запропонований Україною варіант миротворчої операції) зіткнеться з перешкодами. Адже теоретично є два варіанти отримання мандата від ООН на проведення миротворчої операції. Перший - традиційний: резолюція Радбезу ООН, другий - через Генасамблею. Всі юристи-міжнародники, з якими я спілкувався, кажуть, що через Генасамблею - це теоретично можливий шлях, але мало хто може сказати, як він буде реалізовуватися і скільки часу це взагалі займе. А що стосується Радбезу ООН, то Росія, як постійний член Ради безпеки, блокує будь-яку резолюцію. Ми можемо подавати хоч по десять проектів щодня. В цьому плані ми не маємо жодних важелів впливу на Кремль, щоб змусити його скасувати блокування резолюцій в ООН.

Може бути теоретичний варіант домовленості між Штатами і Росією на якихось умовах - те, що ми очікували від зустрічі Трампа з Путіним, але зрозуміли по контексту, що ніяких серйозних домовленостей не було. Відразу після зустрічі пішла нова хвиля санкцій проти Росії, чергові переговори начебто відбудуться в наступному році. Поки від цього ми нічого не очікуємо.

- Після зустрічі Путіна з Ангелою Меркель теж не було ніяких результатів. Що це означає?

- Не готовий сказати. Що стосується переформатування Мінська-2, то незрозуміло, що має на увазі німецька сторона, оскільки Росія чітко говорила, що альтернативи Мінську-2 немає. Тільки він визнається Росією, яка нібито жодного відношення до Донбасу не має, але чомусь грає першу скрипку у всіх переговорних процесах.

- Чи не занадто дорого для Росії зараз утримувати Донбас? Адже потрібно якось піклуватися про Крим, а є сирійська кампанія, Абхазія, Осетія і Придністров'я...

- Як ми бачимо, за все це чудово платять російські платники податків, і підвищення пенсійного віку там, в тому числі, грає роль. Кремль забиває фінансові дірки за рахунок свого населення на ура. Поки зомбоване населення Російської Федерації перебуває в напівнаркотичному телевізійному сп'янінні, у нього просто спустошують кишені - всі задоволені і всі щасливі. Так, пенсійна історія отримала певний резонанс. Подивимося, у що це виллється далі, тому що Навальний презентував програму протидії. Але поки ми не бачимо натовпу росіян на вулиці, які б штурмували органи влади і розповідали про те, що Путін самі знаєте хто.

- З іншого боку, останні виміри показували, що його рейтинг впав до "докримського" рівня. Цього не достатньо?

- Путін вирішив важливе на даному етапі завдання - він вкотре став президентом, причому абсолютно легітимним, за підтримки абсолютної більшості російського суспільства. Поки у нього є карт-бланш. Принаймні, в цьому і в наступному році він може себе відчувати досить таки вільним у діях. Що буде далі, до наступних виборів, час покаже.

Як бачимо, протягом довгого терміну, з 2014 року, поки працювали санкції і енергоносії були дешевшими, ніж навіть зараз, Росія, тим не менш, чудово вижила. Вона розбудовує свою економіку з урахуванням нових реалій. Нехай з неї не вийде нового Радянського Союзу, хоча б через те, що вона не може існувати без західних технологій, але на даному етапі я б не сказав, що вони завтра склеять ласти, російська економіка піде в колапс, Путін застрелиться і все буде добре. Нам на це не треба розраховувати.

Ми повинні розраховувати на те, що у нас є два завдання. Перше - зміцнення своєї армії, всієї сфери національної безпеки і оборони і, в будь-якому разі, підготовка до широкомасштабної агресії з боку РФ. Яким би малоймовірним не був цей сценарій, але він є найбільшою загрозою для нас у військовому плані. Друге - планомірна робота з нашими західними партнерами і міжнародними організаціями з просування політики санкцій й надалі, судові позови проти РФ тощо.

- Тобто нехай повільно, але планомірно працювати.

- Повільно, але впевнено, з одного боку. А з іншого - ситуація з Азовським морем показала нашу слабкість. Незважаючи на те, що ми не перший рік маємо справу з гібридною агресією, у нас немає стратегії протидії їй. Ми все одно діємо ситуативно: тут спалахнуло - і ми біжимо гасити. Азовське море - найяскравіший приклад.

У нас є різні НДІ, урядові та неурядові аналітичні центри, але, думаю, перше, що повинно бути створено - це як раз така стратегія. Ми повинні визначити свої слабкі місця в економічному, військово-політичному, соціальному планах, куди Росія може вдарити, і вибудовувати відповідну стратегію протидії. Під цю стратегію протидії повинен бути прийнятий пакет законодавчих документів. І я впевнений, що Верховна Рада підтримає їх на ура.

- Щодо Азовського моря. Ми можемо щось відіграти або ж максимум - зберігати ситуацію такою, як є?

- В першу чергу, ми повинні вирішувати проблему з розмежуванням, з визначенням державного кордону в Азовському морі. На сьогоднішній день ми розуміємо, що в двосторонньому порядку, як передбачено договором 2003 року, ми не можемо цього зробити. Потрібно було ще вчора або хоча б вже сьогодні звертатися в міжнародні інстанції для того, щоб за допомогою міжнародного права вирішувати ці проблеми, це перше. Ну друге, як я говорив, це нарощування потужності ВМС. Обидва варіанти вимагають часу, а Росія, на жаль, цього часу не втрачає.

- Той формат існування Росії, про який ми говоримо, "фортеця в облозі", в сучасному світі зможе існувати довго і відносно успішно? Як, наприклад, Північна Корея.

- Я б не сказав. Північна Корея - це та ж Росія. Сьогодні, коли перше місце займають технології, Росія є постачальником, нехай застарілих, але технологій, яких в тій же КНДР вистачає, принаймні, в плані створення ядерної зброї, засобів доставки, зразкового озброєння тощо.

Що стосується Росії, то вона розуміє, що претендувати хоча б на роль держави №2, після Сполучених Штатів, без сучасних технологій неможливо. Почнемо з того, що маса технологій, які використовувалися в радянській оборонці, просто крадена. Це ні для кого не є таємницею. Навіть Радянський Союз, маючи замкнутий економічний цикл - від видобутку до створення систем озброєння, товарів широкого вжитку, продуктів харчування - активно продавав нафту. Для чого? Для отримання все тих же технологій, але й не тільки. В кінцевому підсумку з'ясувалося, що навіть при величезній території Радянський Союз не міг себе нормально прогодувати - зерно в Канаді адже не просто так закуповували. І це Радянський Союз з його потенціалом!

90-і роки були безповоротно втрачені Росією в плані якогось технологічного ривка. Припустімо, якщо раніше елементна база змінювалася раз в п'ять років, то на сьогодні вона змінюється кожні 2-3 роки. Можна порахувати, скільки Росія проскочила цих циклів, і вона зараз не може наздогнати їх своїми силами. Навіть те, що стосується елементної бази, - Радянський Союз просто-напросто цупив її. СРСР не міг просто копіювати її, тому що не вистачало ні технологій, ні обладнання, ні мізків для цього.

Що стосується високотехнологічного обладнання та системи озброєння, то Росія не може ні відтворити її, ні поцупити. Я вже не кажу про те, щоб створити якось з чистого аркуша. І вони прекрасно це все розуміють. Тому не треба думати, що якщо вони непогано себе почувають при всіх санкції, то можуть просто існувати за залізною завісою. Буде нова Північна Корея, через рік почнеться голод, як був у Північній Кореї, дійдуть до канібалізму, трупоїдства, заради Бога, вони це теж прекрасно розуміють.

- Саме тому і стратегія війни у них гібридна.

- Так. Якби Путін розумів, що ризиків ніяких і Росія себе всім повністю може забезпечити, він би вторгся б в Україну ще в 2014 році на тлі тієї постмайданної дезорієнтації. Ви пам'ятаєте, що було, коли силовики фактично не діяли, він би міг вільно дійти до Києва. Він би це й зробив, просто розумів, що рано чи пізно будуть наслідки, які для Росії будуть, м'яко кажучи, не дуже приємними.

- Тобто можна сказати, що ця країна не настільки слабка, як ми б хотіли, але не настільки сильна, як ми боялися.

- Так. Тут варіант "зради" і "перемоги" - це не те. Істина завжди посередині. Є свої плюси, і є свої мінуси, їх треба просто тверезо оцінювати і використовувати.

Марина Евтушок та «Ветерани.UA»