ГоловнаРух ветеранівПатріотичне вихованняДень пам'яті по Віктору Лаговському. Згадка про людину, що втратила власне життя заради життя поранених побратимів

День пам'яті по Віктору Лаговському. Згадка про людину, що втратила власне життя заради життя поранених побратимів

1049Віктор Анатолійович Лаговський

Дата народження: 30.07.1964 р.

Місце народження: с. Чміль Ємільчинського р-ну Житомирської обл.

Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Море... Воно бавило Віктора з раннього дитинства. Стати моряком, піти по слідах прадідів - його найзаповітніша мрія. Віктор ріс розумним, талановитим і слухняним сином. «Мене часто викликали до школи, - згадує мама Розалія Віцентіївна, - але жодного разу не для зауважень - лише, щоб отримати подяку за сина чи похвальний лист». У дитинстві в нього було два захоплення - фото і техніка. Взагалі, у Віті були золоті руки: за що б не взявся, усе вдавалося. Мрія - мрією, але не пов’язав своє життя Віктор з морем, хоч і закінчив «морехідку», ходив у плавання. Та не зміг без коханої дружини, рідних синочків Анатолія та Ярослава, своєї України.

1051Дружина Ольга Василівна зі сльозами на очах згадує: «Я втратила крила, найголовнішу опору у своєму житті. Світ нашої любові по вінця був наповнений радістю, щастям, благополуччям. У сім’ї завжди панували кохання, взаєморозуміння, взаємопідтримка».

«Такого господаря, майстра та сім’янина, як Віктор, - говорять сусіди, - важко знайти у всій окрузі.»

Він любив життя, своїм синочкам передавав ази майстерності, таємниці гарного господарювання і любов... найперше, любов до рідної землі.

Сім'я, родина для Віктора були найсвятішою цінністю, то ж намагався уберегти найдорожчих людей від будь-якої неприємності, будь-яких негараздів. Не сказавши родині жодного слова, Віктор Анатолійович просто пішов захищати Україну. Його останні слова «хто, якщо не я?» назавжди закарбувалися у пам'яті дружини.

«Він навіть не сказав мені, що пішов, а потім сказав: «Оля, вибач мене, будь ласка, я не міг по-іншому поступити, я не можу сидіти на дивані і просто спостерігати за цим, що робиться. Ти подивись, гинуть які молоді хлопці, а я буду сидіти? Що я розкажу своїм внукам, коли вони мене запитають: діду, а чому ви сиділи, чому нічого не робили?».Він – дійсно патріот. Я зразу не зрозуміла його патріотизму. Він мені жодного разу не сказав... Весь час казав, що він у Дніпропетровську, він мене так оберігав, щоб я не хвилювалася. І навіть сказав, коли був у Дебальцеве, навіть якщо 5 днів мене не буде на зв'язку, не переживай». – 560розповідала дружина загиблого Ольга Лаговська під час поховання чоловіка на Смолянському військовому кладовищі м. Житомир.

561559Воював Віктор у складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ».

Загинув Віктор Анатолійович Лаговський 13 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання - виводив з населеного пункту Октябрське в районі м. Дебальцеве Донецької області поранених 40-ї бригади. До квітня 2015р. його вважали безвісти пропалим. Лише у квітні був упізнаний за результатами експертизи ДНК.

«У нас була задача поїхати, забрати 300-х. Забрати, вивезти і все, а виявилось, що там регулярні війська російської армії, морська піхота. Не дуже зрозуміло було, з чого вони стріляли, тому що спочатку почали мінами накривати, це ще нічого, а потім два точних вистріли в БМП і в танк. Там смертельні поранення були», - каже Сергій Журавський, який того дня виконував завдання разом з Віктором.

Загинув Герой, рятуючи життя іншим. захищаючи рідну Україну.  «Ветерани.UA»