ГоловнаРух ветеранівПатріотичне вихованняДень пам'яті. 24 червня 2014 року у бою загинув кулеметник Віталій Цибора

День пам'яті. 24 червня 2014 року у бою загинув кулеметник Віталій Цибора

1096Віталій Вікторович Цибора

Дата народження: 06.10.1993 р.

Місце народження: с. Мовчанівка Ружинського р-ну Житомирської обл.

Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Молодший син Віталій змалечку тішив своїх батьків бажанням пізнавати світ, який його оточує. Тож батько Віктор Михайлович всіляко намагався підтримати сина - купував для нього найцікавіші книги, енциклопедії. Хлопчину цікавило все, він обожнював колекціонувати і дбайливо та ретельно збирав марки, монети, фантики, етикетки. Педагоги Мовчанівської школи, де навчався Віталій, згадують, як навколо нього збиралися однокласники, бо він завжди ділився новинками зі світу цікавого, про які дізнавався першим. Хлопець дуже любив книги, беріг і цінував їх. Улюбленими предметами були точні науки, на дозвіллі любив складати моделі машин, кораблів, літаків із журналу «Конструктор», відслідковував цікаві технічні відкриття. Розумний та допитливий учень неодноразово захищав честь школи напредметних олімпіадах районного рівня. Перше випробування долі Віталій пройшов у 13 років, коли помер його батько і частина нелегкої чоловічої роботи лягла на його ще дитячі плечі.

Після 9-го класу юнак вступив на навчання до Житомирського технологічного коледжу за спеціальністю «Програмування для електронно-обчислювальної техніки та автоматизованих систем», бо так хотів батько. Гарно і з бажанням 1097навчався, мав багато друзів, бо був чесним і порядним у стосунках, ніколи не кидав слів на вітер, з ним завжди було легко. І взагалі, Віталик був оптимістом. Мама Валентина Вікторівна згадує, як син любив повторювати: «Мамо, мені щастить!».

Закінчивши коледж та не знайшовши роботу за фахом, Віталій вирішив піти на військову службу за контрактом. Під час служби був зарахований до штурмового батальйону 72-ї окремої механізованої бригади кулеметником. Цю бригаду в перші ж дні військової агресії було перекинуто на Луганщину, де відбувалися запеклі бої. Доля взялася випробовувати безтурботну молодість на чоловічу зрілість та міцність духу вдруге. І він знову вистояв, не зламався.

Цибора Віталій Вікторович героїчно загинув 24 червня 2014 року під час відбиття озброєного нападу російських найманців на опорний пункт військової частини в районі с. Панченково Свердловського району Луганської області. Терористи під'їхали до блокпосту 72-ї бригади з білим прапором — нібито хочуть здаватися. Наблизившись до блокпосту, відкрили вогонь.

Коли ховали Віталія у рідному селі, командир, який супроводжував Героя на його батьківщину, згадував солдата як вірного бойового товариша і високопрофесійного стрільця. Ціною життя саме таких Героїв Україна дала відсіч ворогові у найскладніший для української армії період - літо 2014 року.

«Так багато нашого пішло з тобою, так багато твого 1098залишилося з нами», - слова друзів про прекрасну молоду Людину Віталія Цибору.

У вересні 2014 року в Мовчанівці відкрили меморіальну дошку Віталію Циборі.

«Ветерани.UA»