ГоловнаРух ветеранівПатріотичне вихованняДень пам'яті захисника ДАПу, "кіборга" Олега Черниша

День пам'яті захисника ДАПу, "кіборга" Олега Черниша

1099Олег Сергійович Черниш

Дата народження: 24.09.1984 р.

Місце народження: м. Житомир

Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

       нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)

Зі спогадів рідних, Олег ріс слухняною дитиною, змалечку відзначався спокійною вдачею та поміркованістю. Йому цікаво було поруч із батьками: що робить тато чи мама по господарству, те й Олежик повторює, особливо із задоволенням допомагав мамі готувати різні страви до столу.

Навчався у Житомирській загальноосвітній школі №12, після 8 класу вступив до Комерційного технікуму на відділення харчових технологій, щоб стати професіоналом у 1101справі приготування страв, бо хотів займатися у житті тим, що йому подобалося. У технікумі виявилися організаторські здібності Олега: з ним легко і весело можна було влаштувати свято, зібрати колектив на вечірку. Усім запам’ятався випускний вечір, організований для випускників та гостей Олегом і трьома його друзями. Під час навчання Олег познайомився та подружився з дівчиною, яка вірно чекала його з армії і згодом стала дружиною. Наталя згадує, що Олег був надзвичайно уважним та турботливим у ставленні до неї та сина Кирила, якого дуже любив. І взагалі Олег гарно ставився до рідних: жодне родинне свято не залишав без уваги, вмів створити особливу піднесену атмосферу для гостей та родичів. Любив організовувати колективні виїзди на природу, коли приїздив з Києва, де працював поваром, із задоволенням пригощав усіх власноруч приготовленими стравами.

З травня 2004 року по вересень 2005 року проходив строкову військову службу в десантних військах Збройних Сил України, у 95-ій аеромобільній бригаді, в/ч А0281, Житомир. 2007 року одружився на дівчині, з якою познайомився ще під час навчання в технікумі, 2009 року в них народився син. До війни Олег працював поваром у ресторанному комплексі «Ранчо Болівар» у місті Васильків. Колекціював ножі, захоплювався скелелазінням, альпінізмом.

У серпні 2014-го мобілізований до 90-го окремого 814аеромобільного батальйону «Житомир», молодший сержант, снайпер-розвідник окремого розвідвзводу. З серпня 2014 був на навчаннях на полігоні, його одразу призначили командиром відділення. Але вже при бойовому залагодженні він тренувався як снайпер, обравши для себе саме цю спеціальність. Далі було службове відрядженні в район виконання бойових завдань особовим складом частини, а з листопада 2014 брав участь у бойових діях в Донецькій області. У вільний час на фронті Олег ще й куховарив для своїх товаришів.

20 січня 2015-го молодший сержант Олег Черниш загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту. Десантники виїхали у бік аеропорту, в машині їх було одинадцять чоловік, разом з комбатом і лікарем. Коли під'їхали до місця призначення, ближче до «Спартаку», і почали розвантажуватись, по них розпочався шквальний вогонь. Біля машини загинули четверо бійців, інші встигли забігти на територію агроцентру та почали відстрілюватись. Сорок хвилин тримали оборону в неукріпленому приміщенні, та ворог підігнав танки, БТРи і БМП-1, з яких почав гатити одночасно. Олега зачепило пострілом з БТРа, він загинув на місці. Тоді загинуло п'ять розвідників і лікар ще п'ятьох забрали в полон. 

20 січня о 17:14 матері Олега подзвонили російські бойовики з його телефону і сказали, що її син вбитий. Розшукати тіло допомогли волонтери з Дніпропетровська. Поховали воїна 27 січня на кладовищі села Зарічани під Житомиром. Залишились батьки, молодший брат, дружина Наталія та 5-річний син Кирило.

815«Він був чудовою людиною... Нам ніхто не замінить Олега,» - так говорять рідні, так говорить Україна.

«Ветерани.UA»

821

820