ГоловнаВійнаГібридна ФедераціяСтратегічні провали Кремля…

Стратегічні провали Кремля…

68Цього ніколи не було - тому, що не могло бути. Але ось це сталося і незрозуміло, як з цим бути. Сьогодні Америка лягла на операційний стіл, вирішивши позбавитися від того, що вважає у своєму організмі чужорідним тілом, і перелаштувати свою міжнародну життєдіяльність. Що стане підсумком цієї операції, не знають і самі хірурги. Але маємо очевидне: і колективний Захід, і світовий лад, які тримаються на американському скріпленні, зазнають істотних змін.

            І ці зміни загрожують вплинути на Росію руйнівним чином, пише російський пуліцист Лілія Шевцова для "Радіо свобода".

            Справа начебто проста - американський Конгрес за допомогою пакету санкції і механізму контролю за його здійсненням вирішив відповісти на тяжіння Трампа до Росії і покарати Москву за втручання у внутрішні справи США і брудну гру на світовій сцені. Однак в реальності все складніше. Перерахуємо ключові моменти нової світової ситуації.

            По-перше, санкції - причому, приголомшливого масштабу - є індикатором повороту, який починає Америка у своїй зовнішній і внутрішній політиці. "Російський чинник", який зробив Дональда Трампа загрозою національної безпеки для США навіть в очах частини його власної Республіканської партії, виявився поштовхом до того, що рано чи пізно повинне було статися. Політична Америка була невдоволена тим, як Білий Дім відповідав на зовнішні виклики, ще за часів Обами.

            Захопленість Трампа Кремлем зробила неминучим рішення Конгресу обмежити вплив президента на зовнішню політику і забезпечення національної безпеки США. В усякому разі, президент втратив можливість самостійно визначати політику США відносно Росії.

            По-друге, йдеться про консенсус двох головних американських партій відносно необхідності відповіді країні, яка зазіхнула на конституційні основи США. Ті, хто вважають, що йдеться усього лише про реакцію на "русофілію" Трампа, помиляються. "Російський чинник" має шанси стати довгограючою пластинкою, перетворившись на засіб консолідації американської еліти й підкріпленням амбіцій американського військово-промислового комплексу.

            Можна бути упевненим, що і після відходу Трампа з Білого дому "токсичність" Росії визначатиме вектор американської зовнішньої політики. Епоха американської м'якотілості і прагнення не дратувати Кремль відходить у минуле. Не варто марити з приводу стратегії Рекса Тіллерсона, яка націлена на "деескалацію" стосунків з Москвою. "Деескалація" не зможе закреслити недовіру і ворожість, які сьогодні перетворюються на американську догму і критерій розуміння американського національного інтересу.

            По-третє, позбавлення президента права відміняти санкції обмежує механізм несилової політики і здатності Білого дому до міжнародних компромісів. Так, американський президент вже не може обміняти санкції на угоду з Кремлем. Більше немає підстав для надій Кремля на торг з Вашингтоном. Яка вже тепер" Ялта- 2" і розділ сфер впливу, про які мріяла кремлівська тусовка? А якщо немає можливості угоди, збільшується загроза застосування силових способів політики, причому, з обох боків.

ЧИТАЙТЕ:  Завдання мінімум: зробити агресору наступну фазу вторгнення непідйомною за ціною

            По-четверте, немає підстав і для надій на те, що Європа брикне і чинитиме опір американському катку. Дійсно, Європа хоче захищати свій бізнес, який працює в Росії. Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер може обурюватися американським пакетом санкції скільки завгодно - але все даремно. У Європи ніколи не було сили волі захистити своє фрондерство. Тим паче, що останній пакет санкцій вже був погоджений Конгресом з європейськими емісарами.

            Європа бурчить, ну і що ж: європейцям треба зберегти претензію на самостійність. І Ангела Меркель, і Еммануель Макрон спробують зіграти на антиамериканських емоціях своїх співгромадян - але не перебільшуючи! На практиці європейці будуть вимушені шукати єдину з Вашингтоном лінію поведінки відносно Москви.

            Те, що історія з турбінами Siemens, що опинилися в Криму (усупереч обіцянкам Росії, що цього ніколи не станеться) примушує Німеччину вимагати від ЄС нових санкцій відносно Кремля і свідчить про спільні з Вашингтоном настрої.

            Російський дискурс сьогодні зайнятий дрібницями - обговоренням того, як санкції вплинуть на наше життя і чим відповісти американцям. Між тим є суттєвіше питання, яке формуватиме вектор політики США і колективного Заходу. Це включення Росії в список країн-ізгоїв разом з Іраном і Північною Кореєю, що кардинально міняє світову політичну кон'юнктуру. США починають формувати нові аксіоми, приступаючи до перебудови своєї системи національної безпеки.

ЧИТАЙТЕ:  Чим США загрожують Росії: санкції нового масштабу…

А це означає повернення до таких механізмів стримування і відплати, які вже почали іржавіти.

            Нинішній американський пакет санкції є кроком на шляху відокремлення Росії з процесу світової глобалізації. А це означає наступне: російська система, яка десятиліттями виживала за рахунок антизахідної мобілізації і використання західних ресурсів, втрачає можливість отримувати ці ресурси при повній нездатності компенсувати їх власними. Є підстави зробити висновок : спроба втручання в американські вибори після анексії Криму є другою стратегічною помилкою Кремля.

            Нездатність передбачати міжнародні наслідки обох "гамбітів" свідчить про відсутність в Кремлі і відповідної експертизи, і вміння мислити стратегічно. Звичайно, варто визнати, що західна тусовка з її готовністю до корумпованості фактично запрошувала Кремль протестувати цю готовність. Ну, ось скажіть, хіба призначення Пола Манафорта керівником передвиборчої кампанії Трампа (та й поява усієї трампівської сімейки, яка без роздумів хапає усе блискуче, що впадає їй у вічі), не підштовхувало до підкупу? Але ж треба було думати й про те, до чого може призвести гра пічкура зі світовою акулою!

            Нинішня навколо кремлівська дискусія про те, як насолити американцям, говорить не лише про інтелектуальний рівень дискутантів, але й про безвихідь ситуації. Російська симетрична відповідь США виглядає як жалюгідний писк, адже Америка від Росії не залежить, навіть не відчує укусу. Серед пропозицій асиметричної відповіді дуже екзотичні, як то: відновити СРСР (тільки з ким?), підтримати Північну Корею (а як вам конфлікт з Південною Кореєю і Японією?), прийняти Іран в Євразійський союз (цікаво, чи погодяться Лукашенко з Назарбаевим?).

            Усі ці ідеї підтверджують навіть не відсутність уяви, а безвихідь. Мабуть, найбільш вірогідною залишиться традиційна російська відповідь (з якою Кремль вже експериментував, відповідаючи на закон Магніцького своїм "законом негідників", забороняючи американцям усиновлювати хворих російських сиріт) - "бомбити Воронєж"

ЧИТАЙТЕ:  Новий спецпредставник США по Україні Курт Волкер: Росіянам "подобається здаватися "міцним горішком", поки їм не кинуть справжній виклик"

            Чи означає це неминучість конфронтації Росії із Заходом? Хмм. Захід, запровадивши відносно Росії санкції, продемонстрував, що силової конфронтації він не бажає, проте готовий до повільного стискування економічної гарроти. Причому, так, щоб не викликати в Росії обвалу. Хід роздумів західного істеблішменту зрозумілий: не заганяти ведмедя в гетто - він там стає небезпечнішим; вести з ним обмежений діалог і підгодовувати морквиною можливого "діалогу щодо стратегічної стабільності". Одночасно можна отримати дивіденди від "Північного потока-2".

            Але останнє не повинне створювати ілюзію відносно того, що в стосунках Росії із Заходом нічого не змінилося. Змінилося багато що - Росія стає реальним викликом для ліберальних демократій. А якщо раптом Москва зважиться на конфронтацію? Що ж, великий історик Арнольд Тоїнбі запропонував назву для такого кроку - " державне самогубство".

ЧИТАЙТЕ:  Російський фінансовий аналітик Степан Демура: "Якщо Трамп підпише закон про нові санкції, це уб'є рубль"

Росії у черговий раз доводиться платити за небередбачувані наслідки своїх дій: хотіли одного, а отримали зовсім інше. Ми вже платимо за Крим. За ілюзії відносно Трампа і за незграбні дії, які дозволили створити в США "Російський Чинник", нам доведеться заплатити ще дорожче. 

Лілія Шевцова – російський публіцист, політичний експерт

Джерело.     «Ветерани.UA»